Слободянюк Олександр Валентинович
Слободянюк Олександр Валентинович (24 квітня 1947, Київ — 22 лютого 2017) — доктор фізико-математичних наук, професор. БіографіяУ 1969 закінчив фізичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. В університеті працює з 1968, спочатку на кафедрі оптики (ст. лаборант, ст. інженер), а з 1973 на кафедрі експериментальної фізики (асистент, старший викладач, доцент, професор, у 1998—2003 — завідувач кафедри). Захистив кандидатську дисертацію «Исследование оптических свойств глубоких центров в карбиде кремния» (1977). У 1980-83 — заступник декана фізичного факультету. У 1983/84 стажувався в університеті м. Вюрцбург, ФРН. У 1991-93 розробив програми і розпочав викладання фізики у відновленій Києво-Могилянській академії. У 1995 захистив докторську дисертацію «Розповсюдження та взаємодія нормальних світлових хвиль в гіротропних та анізотропних кристалах». Наукова та викладацька діяльністьОдин із засновників Українського фізичного товариства, перший голова його Координаційної ради (1990—1995) та віце-президент (1995—2001). Основні лекційні курси прочитані на фізичному факультеті: механіка, оптика, основи радіоелектроніки, симетрія в фізиці, квантова електроніка та нелінійна оптика, квантова оптика, оптика гіротропних середовищ, основи охорони інтелектуальної власності, стратегія патентування наукових розробок. Брав активну участь у створенні спеціалізації «фотоніка». Основні напрямки наукових досліджень: оптика та спектроскопія конденсованого стану, лазери, нелінійна оптика, поляриметрія, фотоніка хіральних систем. О. В. Слободянюк увів поняття фізично нееквівалентних положень домішкових центрів малого радіусу, висунув концепцію спектроскопії нормальних хвиль в гіротропних анізотропних середовищах, вивчив ефекти просторової дисперсії в динаміці ґратки гіротропних анізотропних кристалів, зокрема, її елементарні збудження з ненульовим кутовим моментом, передбачив і дослідив явище повного просторового розділення нормальних хвиль на границі анізотропний кристал-ізотропне середовище, розробив основи високоточної поляриметрії та ряд методів керування лазерним випромінюванням, а також метод мікроспектроскопічного аналізу речовинного складу так званих «гарячих частинок», що випали на поверхню землі після Чорнобильської аварії. Автор 3 навчальних посібників і понад 160 наукових публікацій у вітчизняних та іноземних виданнях і 20 винаходів, захищених авторськими свідоцтвами та патентами України, Росії та США. Підготував 7 кандидатів наук. Член Українського фізичного товариства (УФТ) та Американського фізичного товариства. Діяльність у сфері інтелектуальної власності (ІВ)1994 — як голова Координаційної ради Українського фізичного товариства проводив роз'яснювальну роботу з керівництвом і членами Комітету з науки та освіти ВР щодо недоцільності ратифікації Україною Євразійської патентної конвенції 1998 — присвоєна кваліфікація представника у справах інтелектуальної власності патентного повіреного. 1998 — вперше в Україні розпочав читання курсів з ІВ для студентів-фізиків. Читав нормативний курс «Інтелектуально власність» та проводить семінари «Стратегія патентування та комерціалізації результатів НДР» на фізичному факультеті Університету. 1997—2012 — патентування винаходів в Україні та за кордоном, здійснених за грантами Українського науково-технологічного центру (УНТЦ), узгодження Статуту УНТЦ з українським законодавством з ІВ; лекції, семінари, тренінги з ІВ для учасників програм УНТЦ, CRDF, Американсько-української програми бізнес-інкубаторів (USAID). 2007 — залучався головою Комітету з науки та освіти ВР до підготовки та участі в Парламентських слуханнях з ІВ. 2009 — на запрошення Держдепартаменту з ІВ читав лекції в першій Літній школі з ІВ ВОІВ в Україні. Систематично брав участь в конференціях з ІВ в Україні та за кордоном, виступає з доповідями, має публікації з ІВ. Член Всеукраїнської асоціації патентних повірених (ВАПП), був членом правління ВААП. Член Української національної групи AIPPI, входить до складу спец. комітету AIPPI Q222 Один з ініціаторів та член Громадської ради при Державній службі з інтелектуальної власності. Наукові праці
Джерело
|
||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
