Словник мови письменникаСловни́к мо́ви письме́нника— словник, що подає лексико-фразеологічний перелік, пояснення та кількість слів, що їх уживав письменник (у всій творчості або в одному з творів). Словники мови письменників фіксують слова і звороти з художніх текстів із тими значеннями, у яких вони використані автором, фіксуються всі форми кожного слова, скільки разів яка форма вжита і де. Такі словники називають конкордансами (від лат. concordans «той, що узгоджується»). Розвиток лінгвістики і літературознавства висунув перед філологічною наукою одне з найважливіших завдань — укладання словників мови письменників. За повнотою інформації словники мови письменників поділяють на:
Першою спробою укладання словника мови письменника(1916 р., містить приблизно 7 тис. слів) та «Українсько-російський словничок до „Кобзаря“ Т. Г. Шевченка» (1917 р., приблизно 3500 слів). Відомі такі словники мови письменника:
Література про письменницькі словники: Бук С. Письменницькі словники української мови // Українська мова й література в середніх школах. 2011.[1] Українська Див. такожПримітки
Джерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia