Слюзар Володимир Климентійович (священник)

Слуга Божий Володимир Слюзар
Володимир Климентійович Слюзар
Народився	1898  Колодіївка, Підволочиський район, Тернопільська область, СРСР
Помер	26 березня 1952(1952-03-26)  Республіка Комі, РРФСР, СРСР
Країна	Австро-Угорщина  ЗУНР  УНР
Національність	українець
Діяльність	священник

Володимир Климентійович Слюзар (1898, с. Колодіївка, нині Україна — 26 березня 1952, Печорський трудовий табір, Республіка Комі, нині Росія) — український священник, релігійно-громадський діяч, слуга Божий греко-католицької церкви.

Після закінчення гімназії студіював богословські науки у Львівській духовній семінарії. У травні 1932 році отримав священниче свячення від митрополита Андрея Шептицького в соборі святого Юра. Виконував душпастирські обов’язки у с. Сущин, був катехитом у місцевій школі^[1].

Під час Другої світової війни переховував 5 родин євреїв.^[2]

Після Львівського псевдособору 1946 року відмовився переходити у російське православ'я^[3].

Заарештований 26 листопада 1947 року.

Енцикліки Папи Пія ХІ "Про безбожний комунізм", яка зберігалась в отця, вистачило на засудження до 10 років концтаборів ГУЛАГу.^[2]

Після суду вивезений в один з найсуворіших концтаборів у Автономній республіці Комі. У тюрмі і концтаборі не припиняв душпастирську діяльність. Важка непосильна праця та нестерпні умови довели організм до дистрофії. 26 березня 1952 року помер.

Реабілітований 1 листопада 1993 року.

Від 2001 року триває беатифікаційний процес прилучення о. Володимира Слюзара до лику блаженних^[4].^[5]

• Слюзар, В. Слюзар Володимир Климентійович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 302. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Біографії // Місія «Постуляційний центр беатифікації й канонізації святих УКГЦ».
• Костик, О., Буяк, Я. Коріння і крона сім'ї Слюзарів. — Тернопіль : Видавець ФОП Савчук Т. В., 2019. — 40 с. : іл.