Смирнов Павло Петрович
Смірнов Павло Петрович (рос. Смирнов Павел Петрович) (9 вересня (21 вересня) 1882, Симбірськ — 2 квітня 1947, Москва) — російський радянський історик. Лауреат Сталінської премії (1943 р.). ЖиттєписЗакінчив Київський університет, в якому був учнем М. Довнар-Запольського. 1912 — 1920 — приват-доцент, доцент і екстраординарний професор (з 1919) Київського університету; 1921 — 1923 — професор Київського Інституту Народної Освіти на катедрі історії Росії. 1923 р. заарештований і засуджений за звинуваченням в співробітництві з польською розвідкою на процесі «Центру Дій», потім засланий до Туркестану. 1927 — 1934 — професор Середньоазіатського державного університету в Ташкенті. 1938 — 1947 — професор Історико-Архівного Інституту в Москві. Дослідник соціально-економічної історії Московщини XVI — XVII вв. Його ідеї, викладені в монографії «Волзький шлях і стародавні руси», розвивав Омелян Пріцак[3]. Головні праці
Література
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia