Смолінський Микола Сергійович

Смолінський Микола Сергійович
Смолінський Микола Сергійович
Народився	18 жовтня 1953; с. Лукачани Кельменецького району Чернівецької області.
Помер	2 травня 2005 (51 рік); смт. Кельменці. Похований в с. Лукачани
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	журналіст
Alma mater	ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка
Знання мов	українська
Мова творів	українська
Роки активності	1972 — 2005
Нагороди	Заслужений журналіст України

Микола Сергійович Смолінський (* 18 жовтня 1953(19531018), с. Лукачани Кельменецького району Чернівецької області — † 2 травня 2005, смт. Кельменці, похований в с. Лукачани) — журналіст, Заслужений журналіст України.

Біографія

Микола Сергійович Смолінський народився 18 жовтня 1953 року в селі Лукачани Кельменецького району Чернівецької області.
Після закінчення сільської восьмирічної школи в Лукачанах, з 1968 по 1972 рік навчався в Чернівецькому будівельному технікумі.

Як показали наступні події, ці чотири роки допомогли Миколі Смолінському визначитись з своїми професійними уподобаннями. І серед них не було професії будівельника: він поступає на заочне відділення факультету журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка і йде працювати редактором радіо Чернівецького обласного комітету по телебаченню і радіомовленню.
В 1974-1976 роках була перерва в його навчанні і роботі: він відбував загальнообов’язкову службу в армії.
Закінчивши службу, продовжує вчитися (закінчив в 1980-му) і працювати — вже старшим редактором Чернівецького обласного радіо.

З 1983 він — спецкореспондент Українського республіканського радіо по Чернівецькій області, а потім, до кінця свого короткого життя (помер 2 травня 2005 року), — власний кореспондент Національної радіокомпанії України.

Став Заслуженим журналістом України.

«Це був воістину золотий голос краю»^[1] ( Севернюк Т. А.).

Про нього написана поетична книга «Пресвітлої печалі Жайвір Лукачанський»^[2].
Вийшли його репортажі, інтерв'ю, замальовки: «До мами в гості восени», 2006, спогади сучасників: «Обірвана струна ще гаряча», 2006.

Похований в Лукачанах.

Творчість

Авторські програми:

«Від Дністра до Карпат»;
«Сільські вечори»;
художньо-публіцистична програма «У нас на Буковині».

Книга репортажів, інтерв'ю, замальовок:

«До мами в гості восени» / Упоряд. В. Т. Джуран. — Чернівці: Зелена Буковина, 2006. – 152 с.

Нагороди

Заслужений журналіст України.

Примітки

↑ Севернюк Т. А. О, Чернівці, оаза дивини…Поезія, проза.- Чернівці. Золоті литаври, 2008.- 280 с., іл.
↑ Джуран В. Т.. Пресвітлої печалі Жайвір Лукачанський: поезії. — Чернівці: Зелена Буковина, 2005. — 112 с.