Собор Різдва Пресвятої Богородиці (Холм)
Собор Різдва Пресвятої Богородиці — пам'ятка християнської сакральної архітектури XVIII століття в місті Холм, Люблінське воєводство, Польща. Коротка історіяДавня катедраУ 1237 році володимиро-галицький князь Данило Романович будує нову столицю своєї держави — Холм. Сюди з Угровеська переноситься місцева катедра[2], засновується Холмське єпископство. Як головний храм єпископства була зведена велика катедральна церква Богородиці[3]. Вперше церква Пр. Богородиці згадується у “Літописі Руському” під 1253 р. Згоріла під час пожежі міста у 1256 р. У 1260 р. відбудована.
Зберігся досить детальний опис храму тих часів: Храм мав розміри 15×20 метрів, був збудований з червоної цегли-пальцівки, не тинькований, інтер'єр вкривав фресковий живопис, а віконні прорізи оздоблювали вітражі. Під час археологічних розкопок українськими (під керівництвом Миколи Бевза) і польськими фахівцями, які тривають з квітня 2013 року, на місці старої катедри виявлено 40 могил з XVII століття[4][5] і (станом на травень 2015) — понад 10 поховань XIII—XIV ст. (зокрема, одне поховання в цегляному саркофагу)[6]. З 1596 року храм слугував греко-католикам. За владицтва Методія Терлецького, у 1638–1640 роках церква перебудовується у зв'язку з оселенням при катедрі ченців-василіян. 1711 року стараннями єпископа Йосифа Левицького відбувся черговий ремонт катедри, добудовано трансепт[7]. Нова катедра Єдине джерело, що проливає світло на будівництво нової холмської катедри, виказує дві суперечливі дати початку будівельних робіт — 1735 і 1738 роки[8]. Друга дата має в літературі першість, нібито під 1738 роком єпископ Максиміліан Рилло подає більш розлогу історію перебігу будови[9]. Отримавши від апостольської столиці згоду на коронацію ікони Холмської Богородиці, холмський владика Пилип Володкович, за підтримки довколишньої шляхти, вирішив перебудувати собор, з огляду на його невеликі розміри, старість і небезпеку завалу. Крім навколишньої шляхти, яка згодилася сплачувати добровільний податок на будівництво нової катедри, була також накладена контрибуція на люблінських, холмських і інших жидів[10]. Станом на 1750 рік мулярські праці були закінчені.  Будівництво вів архітектор Томаш Резлер за проектом архітектора Павла Фонтани. Внутрішнє урядження церкви завершене за єпископа Максиміліана Рилла (1756-1786 рр. ). Внутрішні різьблені оздоблення виконав Михайло Філевич (не збереглися). 1756 року новопризначений єпископ Максиміліян Рило опікувався завершенням храмового фасаду, покриттям частини даху черепицею, зведенням дерев'яних хорів, кам'яної підлоги і головного вівтаря. Того ж року до собору урочисто внесли ікону Холмської Богородиці. тоді ж у церкві і місті відбулися урочистості, пов’язані з коронацією чудотворної ікони Холмської Богородиці. У 1802 р. споруда пошкоджена пожежею. Щойно у 1815-1827 та 1837 рр. проведено її ремонт будівничим Леопольдом Сальковським. Тоді ж в церкві встановлено органи. У 1840-х рр. в церкві встановлено іконостас, виготовлений сницером Яном Ліндером і позолотником Фридериком Блікле, з іконами пензля Бонавентури Домбровського. Василиянський монастир, який існував при церкві, ліквідовано указом російського імператора Александра II у 1864 р.
Міжвоєнна Польща У 1919 р. церкву відібрано від православних і передано католикам на костел – у 1920-1931 рр. – ордену єзуїтів, а з 1931 р. – парафіяльний. 30 У 1919-1935 рр. проведена ґрунтовна реставрація церкви з наданням їй первісного вигляду (залишений лише чотириколонний портик) за проектом архітектора Конрада Шреттера. При цьому викинено іконостас і знищено весь стінопис. У 1938 р. перебудовано дзвіницю за проектом архітектора Антонія Форкевича, а в церкві за його ж проектом перебудовано хори. 19 травня 1940 р. собор повернено православній церкві і він став катедрою Холмсько-Підляської єпархії митрополита Іларіона, старанням якого здійснено відновлення будівлі. Повернення православнимЗа сприяння голови УЦК Володимира Кубійовича в квітні 1940 року був повернутий у користування православним[11]. В цей час він став катедрою Холмсько-Підляської єпархії митрополита Іларіона, старанням якого здійснено відновлення будівлі. СучасністьЗ серпня 1945 р. – знову парафіяльний костел, ремонтований у 1966 та 1991. Архітектурні особливостіПізньобарокова споруда, зведена в плані латинського хреста, тринавова, з трансептом. Головна нава вдвічі ширша від бічних. Вівтар, розташований зі сходу, півциркульно завершений в плані, з двома прямокутними ризницями по боках. Рамена трансепту, рівноширокого головній наві, мають в плані лучкове завершення. Перетин трансепту і головної нави вінчає восьмибічна баня на восьмигранному світловому барабані. Чільний фасад фланкують дві квадратові в плані вежі. В приміщеннях між вежами розташовані на другому ярусі хори, а на першому – присінок і виходи на вежі в товщі стіни. Під вівтарем і трансептом є крипти з гробами холмських єпископів, а, можливо, і князів. Головна нава, вівтар і трансепт вкриті двосхилими дахами, бічні нави і захристі’ї – односхилими. Головна баня увінчана світловим ліхтарем з маківкою, а вежі завершені бароковими верхами з маківками. Чільний фасад дворівневий, а вежі – трирівневі, дещо висунені. Членований фасад пілястрами на цоколях – у нижньому рівні – тосканськими, а у верхньому – іонійськими, в центрі – парними, а в наріжниках веж – здвоєними. Кожен рівень завершений антаблементом з профільованим ґзимсом. Між вежами на третьому рівні – пізньобароковий фронтон. На фасаді – три входи, обрамовані порталами. По центрі фасаду – чотириколонний портик 1875 р., завершений давніше трикутним фронтоном, а тепер – дерев’яною балюстрадою. Бічні фасади теж членовані пілястрами, подібно як і чільний. Вівтар і рамена трансепту завершені фронтонами, відтвореними у 1932 р. Віконні прорізи – в профільованих обрамуваннях. Барабан головної бані членований здвоєними тосканськими пілястрами. В інтер’єрі поділ на три нави здійснюється трьома парами колон. Головна нава розкрита в бічні трьома парами півциркульних арок. Стіни головної нави, вівтаря і трансепту членовані коринфськими пілястрами, в трансепті – парними, у вівтарі і наріжниках – здвоєними. В апсиді вівтаря і при вівтарній арці – пристінні коринфські колони на цоколях. Хори опираються на дві висунені коринфські колони і пристінні пілястри. Мурований парапет хорів виконаний у 1938 р. за проектом архітектора Ан-тонія Форкевича. Перехід до восьмибічного барабану на перетині трансепту і головної нави здійснюється з допомогою вітрил. Стіни бічних нав і барабану членовані іонійськими пілястрами, в барабані – здвоєними. Головна нава, трансепт, вівтар і присінок перекриті циліндрично-хрестовими склепіннями з люнетами, бічні нави – хрестовими. Всі склепіння на гуртах. Внутрішній вистрій втрачений. Збереглася лише дарохраниль-ниця 1720-1750-х рр., виготовлена ґданським золотарем В. Йодде, з сценами складання подяки Холмській Богородиці польським королем Яном Казимиром після перемоги під Берестечком у 1651 р.[12] УсипальницяПоховані, зокрема:
Галерея
Див. також Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Собор Різдва Пресвятої Богородиці (Холм) Примітки
Бібліографія
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
.JPG)
Portal di Ensiklopedia Dunia
