Содоль Петро

Петро Содоль
1960-ті
Народився4 липня 1935(1935-07-04) (90 років)
село Миколаївка Бучацького повіту Тернопільського воєводства Польської Республіки (нині — село Чортківського району Тернопільської області України)
ГромадянствоСША США
Національністьукраїнець
Діяльністьвійськовослужбовець, історик Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьісторія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдякипубліцист, громадський діяч, один із перших дослідників історії Української повстанської армії
Alma materНаціональний університет штату Небраска (США)
Науковий ступіньбакалавр політичних наук та магістр бібліотекознавства
Знання мовукраїнська[1] і англійська[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове званнямайор
БатькоПетро Содоль-Зілинський
У шлюбі зНіла Колодій
Діти2
Нагороди
Бронзова Зірка (США)
Бронзова Зірка (США)
Пурпурове серце (США)
Пурпурове серце (США)
Пурпурове серце (США)
Пурпурове серце (США)
Хрест хоробрості з Золотою Зорею (В'єтнам) Хрест хоробрості (В'єтнам)

Петро́ Со́доль (нар. 4 липня 1935(19350704)) — американський публіцист і громадський діяч українського походження, один із перших дослідників історії Української повстанської армії, співробітник видавничого комітету «Літопис УПА», пластун, учасник війни у В'єтнамі.

Життєпис

Народився 4 липня 1935 року в селі Миколаївка Бучацького повіту Тернопільського воєводства Польської Республіки (нині — село Чортківського району Тернопільської області України) в родині сотника Армії УНР Петра Содоль-Зілинського.

У 1944 році разом із батьком потрапив у Західну Німеччину, звідки у 1949 році емігрував до США[2].

Закінчив Національний університет штату Небраска (США), де отримав ступінь бакалавра політичних наук та магістра бібліотекознавства[2].

Із 1958 по 1978 рік служив у американській армії[2][3]. Брав участь у війні у В'єтнамі. Навесні 1965 року сотня 9-ї Піхотної дивізії військ Південного В'єтнаму, де служив поручник Содоль, потрапила в оточення переважаючих сил противника в районі Кієн-Ван в дельті річки Меконг. Содоль вивів із оточення свою частину. За відвагу і порятунок побратимів наступного ж дня був відзначений генералом Вінґ Локом «Хрестом хоробрості з Золотою Зорею». Також за військові заслуги був двічі нагороджений медаллю Пурпурового серця, В'єтнамським хрестом хоробрості, медаллю Бронзової зірки із знаком V[2][4]. У 1965 році був двічі поранений. У відставку вийшов у званні майора[3]. Про свою участь у війні у В'єтнамі у одному із інтерв'ю заявив таке:

Американський вояк у В'єтнамі виконував свій громадянський обов'язок. Ми ж мали ще одну, додаткову причину. Для нас ворог був той самий, що гнобив нашу Україну. Цей ворог — комунізм[5].

Із 1983 року працював співробітником Видавничого комітету «Літопис УПА»[2]. Був Президентом видавничої корпорації «Пролог» у Нью-Йорку[3].

Творчість і громадська діяльність

Один із перших дослідників історії Української повстанської армії. Із 1983 року працював співробітником Видавничого комітету «Літопис УПА», був упорядником 18-го і 19-го томів Літопису[2].

Активний член Пласту (курінь УПС «Лісові Чорти»), один із засновників Міжкрайового вишкільного табору «Лісова школа». Був заступником коменданта на першій «Лісовій школі», а згодом — був заступником коменданта ще 7 разів, а комендантом — 6 разів (1966, 1967, 1975, 1982, 1984, 1991). Із 1964-го року, з перервами, був членом Референтури «Лісової школи» (яка спочатку називалася «Організаційна комісія Лісової школи») та роками — Головним референтом «Лісової школи»[6]. У 1993 році перша «Лісова школа» пройшла в Україні — в урочищі Гнилий Потік поблизу селища Славське на Львівщині. Содоль особисто приїжджав обирати місце проведення вишкільного табору[7]. Із 1973 по 2000 рік — був членом Головного проводу Пласту[2][3].

Активний учасник українського громадського життя у США та в Україні[2].

В україномовних та англомовних виданнях публікувала публіцистичні та історичні праці. Друкував статті у американських часописах «Сучасність» та «Вісті комбатанта».

Автор англомовної книги про УПА «UPA: they fought Hitler and Stalin: A brief overview of military aspects from the history of the Ukrainian Insurgent Army, 1942–1949» (1987) та перших енциклопедично-довідкових видань з історії УПА «Українська Повстанча Армія, 1943-49. Довідник I—ІІ» (1994, 1995). У Довідниках, крім короткого енциклопедичного нарису історії збройної боротьби УПА в 1943–1949 роках, опублікував неповний список — тимчасовий реєстр — членів Української головної визвольної ради (УГВР), провідних активістів ОУН і старшин УПА разом із біографічними нарисами, організаційними схемами та ілюстративним матеріалом того періоду.

Сфера наукових зацікавлень: структура та старшинські кадри УПА.

Особисте життя

Одружений з Нілею Колодій, в шлюбі народилися донька Христина та син Петро. Має чотирьох онуків та одного праонука (станом на 2021 рік)[6].

Бібліографія

Примітки

  1. а б в Чеська національна авторитетна база даних
  2. а б в г д е ж и Про Петра Содоля на сайті Українського інституту національної пам'яті.
  3. а б в г Примаченко Я. Содоль Петро// Енциклопедія історії України: Т.9. Прил-С / Редколегія: В.А. Смолій (голова) та інші. НАН України. Інститут історії України. — Київ: Видавництво «Наукова думка», 2012. — С. 691-692. — ISBN 978-966-00-1290-5
  4. Лисяк О. Козацькі сини (Українці в збройних силах Америки у В'єтнамі)// Вісті комбатанта. — 1965. — №3.
  5. Пономаренко Р. Несамовиті козаки у в'єтнамських джунглях// Локальна історія. — 2023. — 20 березня.
  6. а б Пластовий сеньйор Петро Содоль// Абсольвент. Бюлетень Лісової школи. — 2021. — Весна. — Частина 1. — С. 3-4.
  7. Історія пластового таборування: від перших таборів до сьогодні// Новина на офіційному сайті українського Пласту. — 2019. — 24 липня.

Джерела

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya