Сокальський Петро Петрович

Петро Сокальський
Основна інформація
Дата народження	14 (26) вересня 1832(1832-09-26)
Місце народження	Харків, Російська імперія
Дата смерті	30 березня (11 квітня) 1887(1887-04-11) (54 роки)
Місце смерті	Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Поховання	Перший Християнський цвинтар
Роки активності	1858—1887
Громадянство	Російська імперія
Національність	українець
Професія	композитор, громадський діяч, журналіст
Освіта	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Інструменти	фортепіано
Жанр	опера
Колективи	Одеське філармонічне товариство
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Брати, сестри	Сокальський Іван Петрович і Сокальський Микола Петровичd

Сока́льський Петро́ Петро́вич (14 (26) вересня 1832(18320926), Харків, Російська імперія — 30 березня (11 квітня) 1887, Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія) — український композитор, громадський діяч і журналіст. Брат Івана Сокальського. Організував Товариство аматорів музики (пізніше — Одеське філармонічне товариство).

Петро Петрович Сокальський народився 26 вересня 1832 року в українському місті Харків, що на той час входило до складу однойменної губернії Російської імперії.

1852 року закінчив природничий факультет Імператорського Харківського університету, після чого працював учителем мінералогії, зоології та ботаніки у Катеринославській гімназії (1852-53). У 1855 році здобув звання магістра з хімії. Протягом 1855—1857 років був особистим секретарем російського консула у місті Нью-Йорк. У свій вільний час займався опрацюванням записаних народних пісень у Харківській губернії.

З 1859 року працював у газеті «Одесский вестник», яку видавав його брат Микола Петрович Сокальський. Публікував свої статті у газеті «Санкт-Петербургские ведомости»^[ru] та журналі «Время»^[ru]. Протягом 1862—1863 років навчався у Санкт-Петербурзькій консерваторії, яку не закінчив через від'їзд до Одеси.

В Одесі 1864 року заснував Товариство аматорів музики (пізніше — Одеське філармонічне товариство). Згодом став організатором хору, читання лекцій з історії і теорії музики, акустики та музичної естетики. Брав участь у першому Російсько-музичному конкурсі, на якому отримав премію за написану ним кантату «Бенкет Петра Великого». Протягом 1875—1876 років перебував у Болгарії як військовий кореспондент, не забуваючи записувати народні пісні, які пізніше використав у своїх творах.

Багато років виступав на сторінках преси з публіцистичними, літературно-музичними критичними статтями і фейлетонами. Від 1869 був секретарем Товариства сільського господарства Південної України та редактором його «Записок…», редактор і видавець газети «Одесский вестник» (1872—76). Автор праць «Що робити молодій Росії, щоб попередити кризу у шкільному виробництві» (1880, 1903), «Малоросійська національність поряд із польською», в якій викладалися взаємини між Польщею, Україною та Росією, капітальної музикознавчої роботи «Руська народна музика, російська і українська, в її будові і ритмічній відмінності від основ сучасної гармонічної музики» (1888, 1959)^[1].

Був похований на Першому Християнському цвинтарі Одеси.^[2] 1937 року комуністичною владою цвинтар зруйновано. На його місці відкрито «Парк Ілліча» з розважальними атракціонами, а частину передано місцевому зоопаркові. Нині достеменно відомо лише про деякі перепоховання зі Старого цвинтаря, а дані про перепоховання Сокальського відсутні.^[3]

Творчий доробок композитора склали понад сто творів, серед яких опери:

• «Мазепа» (1859, за поемою Олександра Пушкіна «Полтава»),
• «Майська ніч» (1863, за повістю Миколи Гоголя),
• «Облога Дубна» (рос. Облога Дубно; 1878, за повістю Миколи Гоголя «Тарас Бульба»).
  • музика: Петро Сокальський, лібрето: Петро Сокальський (прим.: лібрето російською мовою: вперше надруковано посмертно у Санкт-Петербурзі у 1884 році)

Кантата

• «Бенкет Петра Великого» (1859).

Балада

• «Слухай» на слова Івана Гольц-Міллера.

Близько 40 фортепіанних творів, понад 40 романсів, серед яких на слова Тараса Шевченка

• «Утоптала стежечку»,
• «Полюбила молодого козака дівчина».

Збірки:

• «Про музику в Росії» (1862),
• «Руська народна музика, російські і українські в її будові мелодичній і ритмічній і відмінності її від основ сучасної гармонічної музики» (1888),
• «Малоросійські і білоруські пісні» (1903).

• Гуріна А. В. П. Сокальський і становлення структурно-типологічного напряму етномузикології // Культура України: збірник наукових праць / М-во культури України, Харк. держ. акад. культури. — Харків, 2012. — Вип. 38. — С. 174—181
• Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя»-«НТШ»; 1954—1989, 1993—2000.
• Каришева Т. Петро Сокальський [Текст]: життя і творчість / Т. Каришева. — Вид. 2-ге, перероб. — Київ: Музична Україна, 1978. — 190, [2] с. : ноти. — 3000 прим.
• Сокальський, Петро Петрович. Руська народна музика. Російська і українська в її будові мелодичній і ритмічній і відмінності її від основ сучасної гармонічної музики — К. : Державне вид-во образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, 1959. — 400 с.

• Сокальський Петро Петрович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 878.
• Сокальський Петро Петрович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
• Сокальський Петро // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 17. — 1000 екз.