Соколов Андрій Васильович

Андрій Васильович Соколов
 Генерал-майор
Загальна інформація
Народження23.04.1972[1]
Олександрія, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР[1]
Alma MaterТВЗКУ, ОІСВ, ІДВУ НУОУ
Військова служба
Роки службиз 1993[1]
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Війни / битвиРосійсько-українська війна
Командування
2017—??? Оперативне командування «Південь» ОК «Південь», заступник командувача
2015—2017
 72 ОМБр, командир
2013—2015 Генштаб ЗСУ, начальник Центру ОСМП
????—2013
 30 ОМБр, начальник штабу
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна)
Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» I ст. (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» I ст. (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» II ст. (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» II ст. (Міністерство оборони України)

Андрі́й Васи́льович Соколо́в (нар. 23 квітня 1972(19720423), Олександрія, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР) — український кадровий військовослужбовець, генерал-майор Збройних сил України, командир тактичної групи «Кремінна» (з 2024). Командувач угруповання військ «Південь» (2021—2022), заступник командувача оперативного командування «Південь» (2017—???).

Життєпис

По закінченні школи вступив до Ташкентського вищого загальновійськового командного училища.[1]

У 1993-му розпочав службу на посаді командира розвідвзводу. Потім очолив розвідувальну роту механізованого полку 30-ї танкової дивізії (Новоград-Волинський). Далі став начальником штабу батальйону. Наступні рівні — оперативний відділ 8-го армійського корпусу, начштабу 30-ї бригади.[1]

До січня 2013 служив на посаді начальника штабу 30-ї окремої механізованої бригади. По тому очолив створений у Генштабі Центр оперативних стандартів і методики підготовки Збройних сил, призваний допомогти у переході Збройних сил України на європейські стандарти.

Російсько-українська війна

8 березня 2014, у складі оперативної групи Генштабу, разом із генералом Муженком, прибув на Широколанівський військовий полігон, де перебував до кінця квітня, а також виконував завдання в опергрупі ГШ на кримських перешийках. З 5 травня до кінця серпня 2014 служив в оперативному штабі АТО в Ізюмі та Краматорську, виконував завдання у військах. З вересня 2014 навчався в Інституті державного військового управління Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. По закінченні 1-го курсу, у червні 2015 призначений командиром 72-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2167, м. Біла Церква. Продовжив навчання в інституті на заочній формі. На той час бригада тримала позиції навколо Волновахи, від Гранітного до Ольгинки, а з 2016 — в районі міста Авдіївка.

Зовнішні відеофайли
 Ексклюзивне інтерв'ю з командиром 72-ї ОМБр полковником Андрієм Соколовим (Авдіївка) на YouTube // Військове телебачення України, 13 лютого 2017

У червні 2017 завершив навчання із диплом магістра з відзнакою та золотою медаллю. За багаторічною традицією, як кращий слухач оперативно-стратегічного рівня підготовки, отримав перехідну шаблю часів Богдана Хмельницького.[2]

У листопаді 2017 року переведений на вищу посаду — заступник командувача оперативного командування «Південь» Сухопутних військ Збройних сил України.[3]

У травні 2019 року Соколову присвоєно чергове військове звання генерал-майор.[4]

У жовтні 2021 року призначений командувачем угруповання військ «Південь».[5]

Повномасштабне вторгнення Росії 2022 року

На початок російського повномасштабного вторгнення командував обороною українських військ біля окупованого Криму. На 2023 рік ці події почало розслідувати ДБР.[5] Соколов був одним із тих, кого допитувало ДБР у цій справі. В інтерв'ю 2023 року Соколов сказав, що було декілька факторів швидкого просування росіян на південному напрямку. Їхні сили переважали українські в 20—25 разів, і замість чотирьох бригад, які за планом мали закривати кримський напрямок, в нього було лише півтори. Мобілізація не була завчасно оголошена для стрімкого збільшення чисельності армії. Також мости, які можна було підірвати, розташовані на Чонгарі, але на напрямку через Армянськ і Перекопськ на Чаплинку чи Каланчак мостів нема — там суходільне сполучення із півостровом, яке стало проходом для російської армії.[6]

Станом на 2024—2025 роки — командир тактичної групи «Кремінна» у складі оперативно-тактичного угруповання «Старобільськ».[7][8]

Нагороди

Див. також

Примітки

  1. а б в г д Кліщук, Людмила (26 березня 2020). Екскомандир 72 омбр Андрій Соколов: Під Авдіївкою ми застосували журналістів каналу HBO зі США. novynarnia.com (укр.). Процитовано 25 травня 2025.
  2. В університеті відбувся випуск слухачів оперативно-тактичного та оперативно-стратегічного рівнів підготовки // Сайт Національного університету оборони України, 16 червня 2017. Архів оригіналу за 19 червня 2017. Процитовано 25 серпня 2017. [Архівовано 19 червня 2017 у Wayback Machine.]
  3. Новим командиром Чорних запорожців 72 омбр став Руслан Татусь зі 128-ї // Новинарня, 18 листопада 2017
    72-й Білоцерківській славетній бригаді — 76! // Київська ОДА, 22 січня 2018
  4. Указ Президента України від 3 травня 2019 року № 183/2019 «Про присвоєння військових звань»
  5. а б Соня Лукашова, Євген Будерацький (18 вересня 2023). Генерал-майор Соколов командував обороною півдня, яку розслідує ДБР. Велике інтерв'ю про Чонгар, Херсон і Мелітополь. Українська Правда.
  6. Хто здав Південь? ВВС з’ясувала деталі найрезонанснішого розслідування війни з Росією. BBC News Україна (укр.). 21 вересня 2023. Процитовано 25 травня 2025.
  7. https://www.facebook.com/share/1CGcLhzs17/
  8. https://www.facebook.com/share/151qRnM9AyY/
  9. Указ Президента України від 8 лютого 2017 року року № 28/2017 «Про відзначення державними нагородами України»
  10. У Волновасі бійцям 72-ї бригади ЗСУ вручали медалі народний депутат і капелан бригади // «Приазовський робочий», 17 жовтня 2015 [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.](рос.)

Посилання

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya