Солдат-чарівник

Солдат-чарівник
фр. Le Soldat magicien
Композитор	Франсуа-Андре Данікан Філідор
Інформація у Вікіданих

«Солдат-чарівник» — одноактна комічна опера, покладена на музику композитором та відомим шахістом Франсуа-Андре Даніканом Філідором за лібрето Луї Ансома. Вперше її було виконано у Театрі комічної опери у Парижі на свято Святого Лаврентія 14 серпня 1760 року^[1].

Сцена — вітальня з двоярусним буфетом, виступаючим каміном і столом, накритим зеленим сукном, на якому грають у нарди. Гра в нарди між буржуазною жінкою та її чоловіком є відправною точкою для твору Філідора, який сам був чемпіоном з шахів^[2].

Пан Арган, посварившись із дружиною, іде з дому. Невдовзі туди приходить прокурор і солдат. Солдата поселяють на другому поверсі, а лакея Кріспена посилають по вечерею в ресторан^[3].

Несподівано повертається Арган, вечерю ховають у буфеті, а прокурор залазить у комин. Арган входить до будинку та бачить солдата, який вдає, ніби він чаклун, і дістає з буфету вечерю. Арган боїться її їсти. Потім солдат каже, що викличе чорта в подобі прокурора. Входить власник ресторану забрати платню за вечерю. Його випроваджують, а солдат вичитує мораль подружжю Арганів^[3].

«Солдат-чарівник» Філідора мав успіх. «Літературний оглядач» Лапорта від 15 вересня 1760 року містить такі критичні зауваження: У сцені, де Солдат змушує чоловіка повірити, що вечеря — це справа рук диявола, квартет між дружиною, солдатом, слугою та чоловіком був оцінений як цінний: «Цей квартет виявився найсильнішим у музичній сфері. Ми чуємо діалог із чотирьох частин без плутанини. ; що є великою перевагою таких сцен^[4]».

Коли Солдат поновлює свої заклинання і змушує чоловіка повірити, що прокурор, захований у димарі, був втіленням Диявола, щоб чоловік… «помер від страху», прокурор, дружина, камердинер, чоловік і солдат утворюють квінтет, який … був дуже гармонійно написаний"^[5].

У 1819 році Іван Котляревський переробив сюжет і переніс дію на землю України, створивши комедію «Москаль-чарівник». Історію її створення Котляревським досліджував Іван Франко в статті 1899 року, посилаючись на матеріал 1893 року^[6].

Опера була двічі перекладена німецькою та один раз чеською^[6].

Опера залишалася забутою на батьківщині, і була знов поставлена у Франції лише 2016 року. Ці постановка мала успіх і її знов поставили 2017 р. у Реймсі.