Соловей Елеонора Степанівна
Елеоно́ра Степа́нівна Солове́й (Гончарик[3]; 8 вересня 1944, с. Верхні Хологори Бричанського району, Молдова) — український літературний критик, літературознавець. Доктор філологічних наук, професор. Член Національної спілки письменників України. Член Українського ПЕН. ЖиттєписЗакінчила Чернівецький університет та аспірантуру Літературного інституту ім. Горького (Москва) Провідний науковий співробітник відділу компаративістики Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України (до 2012 р.). Попередня службова діяльність
У каденції 2017 - 2019 входила до складу Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.[4] Наукові дослідженняАвтор літературно-критичних книжок про Володимира Луговського, Ларису Рейснер та ін. Дослідниця української філософської лірики, зокрема творчості Володимира Свідзінського. Наукові інтереси: історія української та російської літератури, теорія літератури, компаративістика. 6 жовтня 2005 презентувала в Кам'янці-Подільському університеті підготовлений нею двотомник Свідзінського, оглянула в місті місця, пов'язані з життям поета, ініціювала створення пам'ятника-кенотафа (відкритий і освячений 18 жовтня 2006 р.) Восени 2006 організувала науково-практичну конференцію «Творчість Володимира Свідзінського: доба і контекст» у Кам'янці-Подільському, добилася разом із колегами надання одній з вулиць імені поета і встановлення пам'ятного каменя-кенотафу в університетському сквері, адже 1923–1925 Свідзинський був аспірантом кафедри історії і економіки Поділля, працював архіваріусом цього навчального закладу. Спільно з письменником Василем Горбатюком та викладачами Кам'янець-Подільського університету провела заходи по увічненню пам'яті поета в Кам'янці-Подільському (меморіальна дошка на колишній школі, нині коледж культури), в селах Моломолинці та Зарічанка (колишній Лянцкорунь), де свого часу виростав поет, де мешкали його батьки; з письменниками та освітянами Вінниччини - у селі Маянів, де Свідзінський народився, у Тиврові, де була його перша школа, у Шпикові та Бабчинцях, куди він приїздив з родиною до батьків, у Вінниці, де в останні роки життя вчителювала дружина поета Зінаїда Сулковська.
ВідзнакиЛауреат премій імені Сергія Єфремова та імені Василя Стуса. 2008 р. нагороджена Орденом княгині Ольги ІІІ ступеня Премію імені Василя Стуса (2007) Елеонора Соловей отримала за копітку працю, пов'язану з поверненням в українську літературу одного з улюблених поетів Стуса, «тихого модерніста» (визначення належить Костянтину Москальцю) — Володимира Свідзінського, зокрема за повне коментоване видання творів Свідзінського у двох томах (видавництво «Критика») і першу монографію про поета «Невпізнаний гість. Доля і спадщина Володимира Свідзінського» («Наукова думка»). Василь Стус ставив Свідзінського в один високий ряд із Рільке і Гете і навіть написав статтю про цього поета «Зникоме розцвітання», але офіційне літературознавство дуже довго відтирало цього першорядного поета на марґінеси, чинило опір його поверненню. Громадянська позиціяУ липні 2018 року підтримала відкритий лист українських діячів культури до ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[5] Примітки
Література та джерела Вікіцитати містять висловлювання від або про: Соловей Елеонора Степанівна
|
||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
