Солоневич Борис Лук'янович

Солоневич Борис Лук'янович
Народився	20 січня (1 лютого) 1898  Rudniki[d], Пружанський повіт, Гродненська губернія, Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія
Помер	24 лютого 1989(1989-02-24)[1] (91 рік)  Ґлен-Коув, Нассау, Нью-Йорк, США
Поховання	Російський цвинтар в Новодівеївському монастиріd
Країна	СРСР
Діяльність	борець, журналіст, письменник, публіцист, лікар
Галузь	творче та професійне письмоd[2], публіцистика[2] і медицина[2]
Знання мов	російська[2]
Батько	Солоневич Лук'ян Михайлович
Брати, сестри	Ivan Solonevichd

Борис Лук'янович Солоневич (1898—1989) — російській громадський діяч та письменник, білорус за походженням.

Борис Солоневич народився у Гродненській губернії у родині публіциста Лук'яна Солоневича, стійкого монархіста та прихильника «західнорусизму». З юних років брав участь у громадському русі, вступив до скаутської організації. Неприязно ставлячись до більшовицької диктатури емігрував після завершення Громадянської війни, але потім повернувся у СРСР та проживав деякий час в Криму, намагаючись відродити скаутський рух.

Ця діяльність привернула увагу влади, Борис Солоневич був заарештований та засуджений до двох років у Соловецькому таборі. Після звільнення висланий на поселення до Сибіру, але у 1933 році заарештований знов, та відправлений на примусові роботи до «Біломорсько-балтійського комбінату»^[3]. Разом з братом Іваном, Борису Солоневичу вдалося здійснити втечу через радянсько-фінський кордон, але у Радянському Союзі залишилися його дружина та діти.

У еміграції Борис Солоневич проживав у Фінляндії, Болгарії, Німеччині та врешті-решт у США. Він виступає як публіцист, бере участь у виданні газети «Нова Росія», пише низу робот, присвячених скаутському руху в СРСР, його розгрому владою, радянському каральному апарату. Помер Борис Солоневич у Нью-Йоркі.

Після втечі Бориса Солоневича за кордон, в СРСР залишились його дружина Ірина Пелінгер, двоє дітей, батько та ще кілька родичів. Їх доля була здебільшого трагічною — Ірина Пелінгер була розстріляна у 1938 році, батько Лук'ян кілька разів арештовувався та врешті був розстріляний на примусовому поселенні.

• День врача в концлагере. София 1937, по-болг. 1938 и 1991, по-нем.1938, по-фр. 1940.
• Молодёжь и ГПУ. София 1938, по-шведски 1938, по-немецки 1939, 2-е изд. 1942.
• Спортивный комплекс «За Россию». София 1938 (брошюра 16 стр.).
• На советской низовке. София 1938, по-фр. 1939 под названием «Dans la tempete

bolchevique» (возможно, что и не перевод, а отдельная книга).

• Тайна старого монастыря. Брюссель 1941, 2-е изд.(Тайна Соловков) 1942, по-болг. 1937,

по-нем. 1937, 2-е изд. 1943, по-фламандски 1942, по-фр. 1942.

• Рука адмирала. Брюссель 1942, 2-е изд.1943, по-фр.1942, 2-е изд.1943.
• Женщина с винтовкой. Буэнос-Айрес 1955 (о женском ударном батальоне Бочкарёвой).
• Заговор красного Бонапарта. Буэнос-Айрес 1957.
• Срещите ми съ товарищъ Ягода. София 1937.

• [1] [Архівовано 29 червня 2012 у Wayback Machine.]