|Примітки=
Солоне́вський Ростисла́в Тимофі́йович (25 квітня 1930, с. Вовковиї Теслугівської гміни Дубнівського повіту Волинського воєводства, нині - Дубенський район Рівненської області — † 5 вересня 2016, смт Клевань Рівненської області) — український письменник[1].
Біографія
Із сім'ї хліборобів. Його навчання в школі було перерване війною, і він став учнем стельмаха. Після закінчення семирічки в 1947 р. вступив у Дубенське педучилище, з якого в 1950 р. за відмову поступити в комсомол був виключений. Достроково став учителем Хотинської школи Радивилівського району, звідки весною 1951 р. був призваний в армію. У 1954 р. був поновлений учнем Дубенського педучилища, яке закінчив з відзнакою.
З 1957 р. працював директором Клеванського районного будинку школярів та юнацтва, вчителем СШ № 2 селища, одночасно навчався в Рівненському педінституті.
За фахом — вчитель математики і креслення. Педагогічній роботі віддав сорок років. Відмінник народної освіти України. Проживав у селищі Клевань Рівненського району. Опублікував чимало статей в ім'я відновлення історичної правди про діяльність УПА, заради збереження доброї пам'яті про її полеглих героїв.
Член Національної спілки письменників України.
Лауреат літературних премій ім. Валер'яна Поліщука (1991) і Г.Чубая[2], Л. Куліша-Зіньківа[3].
Наприкінці серпня 2016 року пережив мікроінсульт. Помер 5 вересня 2016 року вдома, так і не прийшовши до тями.[4]
Похований в смт Клевань
Творчість
Автор 27 поетичних збірок гумору та сатири[5], серед них:
- «Хто є хто» (1991),
- «Мусить кричати» (1991),
- «Весела всячина» (1992),
- «Бувальщина навиворіт» (1992),
- «Зуб на зуб» (1994);
- «Відгадаєш ти чи ні?» (1991),
- «Я за голкою біжу» (1993),
- «Експонати» (1995),
- «Шаради» (1997),
- «Кажуть люди, кажуть» (1998),
- «Всяк по-своєму міркує» (2000),
- «Солоненькі витребеньки» (2002),
- «Хитрий внук» (2003),
- «Бійтесь Бога, приймаки!» (2003),
- «Вибрані твори» (2004),
- «Бійку горобці вчинили» (2004),
- «Ой, хто п'є..» (2004),
- «Жартома всерйоз» (2005),
- «Оженили журавля» (2006),
- «Сміховінегрет» (2006),
- «Ну й ну» (2007),
- «Рядочки-заморочки» (2007),
- «Фарбували гномики гриба» (2007),
- «Знай наших» (2007),
- «Твори» (2008),
- «Зметикуй і розкумекай» (2010),
- «Лицедії і події» (2013).
Література
- Ростислав Солоневський // Літератори Рівненщини : довідник / упоряд. і ред Є. Шморгун. — Рівне, 1995. — С. 49.
- Цимбалюк Є. Ростислав Солоневський: літературний портрет / Є. Цимбалюк. — Рівне : Азалія, 2000. - 28 c.
- Ростислав Солоневський // Літературна Рівненщина : довідник / упоряд.і ред. Є. Шморгун. — Рівне, 2003. — С. 93.
- Володимир Ящук. Талановитий поет-сатирик, педагог. Пам'яті Ростислава Солоневського. В альманасі "Погорина" (Рівне), №33 за 2021.
Примітки
- ↑ Ростислав Солоневський // Сучасні письменники Рівненщини. — Рівне, 2016. — С. 143-144.
- ↑ Солоневський Ростислав Тимофійович // Премії Рівненщини за досягнення у сфері літератури, культури і мистецтва. - Рівне, 2019. - С. 123-124.
- ↑ Конопелько В. Вдруге названо лауреата [обласної літературної премії імені Леоніда Куліша-Зіньківа письменника Ростислава Солоневського] // Вільне слово. - 2010. - 1 черв. - С. 8.
- ↑ Газета «Рівне вечірнє»: Новини Рівного. rivnepost.rv.ua. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 6 вересня 2016. [Архівовано 2016-09-17 у Wayback Machine.]
- ↑ Шморгун Є. Сміхотворець // Вісті Рівненщини. — 2020. — 3 квітня. — С. 11.
