Соляник Василь Степанович

Василь Степанович Соляник
Народився	1 березня 1896(1896-03-01) с. Петриківка
Помер	невідомо
Країна	Російська імперія  СРСР
Національність	українець
Галузь	археологія, музеєзнавство, художник
Соляник Василь Степанович у Вікісховищі

Соляник Василь Степанович (1 березня 1896(18960301), село Петриківка, Новомосковський повіт, Катеринославська губернія — ?) — український археолог, музеєзнавець, учитель, реставратор, художник. Учень Дмитра Яворницького.

Василь Степанович Соляник народився 1 березня 1896 року в селі Петриківка на Катеринославщині. Батьки – селяни, мали наділ землі й хату. В родині було п’ятеро дітей: два сини — агрономи, Василь – учитель, сестра та ще один брат – колгоспники. Василь навчався у двохкласній школі в Петриківці. З юнацьких років виявив хист до малювання.

У 1915 — 1918 рр. Василь служив у армії прапорщиком у Катеринославі, працював у катеринославському госпіталі. У 1921 — 1926 роках мешкав у Петриківці і працював у районному продовольчому комітеті^[1].

За його спогадами, працюючи в школі, він створив місцевий краєзнавчий музей.

З 1926 по 1934 роки Соляник працював у Дніпропетровському історичному музеї (креслярем, археологом, художником-реставратором) та брав участь у Дніпрельстанівській новобудовній археологічній експедиції^[2].

У серпні 1930 року Соляника призвали на збори до лав армії. Службу він проходив недалеко від Павлограду у 30-й дивізії. До самого Соляника було особливе ставлення, бо він читав просвітницькі лекції: «Наука про людину», «Всесвіт»^[3]

Восени 1930 року В. С. Соляник разом з іншими учнями академіка Д. І. Яворницького спробував скласти кандидатські іспити в Харкові, але невдало.

1931 — 1932 рр. В. С. Соляник знову працює в музеї та в археологічній експедиції. Зокрема, Соляник тяжко захворів на шлунок. У свій час він допомагав А. В. Добровольському у розкопках на Лантухівському острові, у селах Привільне та Вовніги, працював з археологом М. О. Міллером на Дубовому острові. Він оволодів фотографічною майстерністю, і окрім креслень і замальовок, робив фотозйомки археологічних розкопок та знахідок^[4].

У 1933 році під час «чистки» музею від так званих «ворогів народу й націоналістів», про що докладно дослідив за архівними матеріалами В. Ченцов, Василь Степанович був звільнений, потім поновлений на роботі. Але в музеї працював недовго^[5].

Працював у Дніпропетровському хіміко-технологічному інституті креслярем (1934 — 1936 рр.). У 1937 — 1940 рр. він навчався на біологічному факультеті Дніпропетровського інституту народної освіти, отримав спеціальність викладача природознавства у середній школі.

Під час Другої світової війни залишався у Петриківці, працював вчителем у школі, викладаючи історію, астрономію, креслення, та підробляв креслярем у земельному відділі^[6].

У 1946 р. В. Соляник знову працював в історичному музеї. Є відомості, що він очолював народний музей у Петриківці, про який мало що відомо. Подальша доля невідома^[7].

Є відомості з особистої справи Соляника на 1946 року, що він був одружений, мав двох дочок – Сталіну (1936 р.н.) та Тамару (1941 р.н.)^[8].

В фондах Дніпропетровського національного історичного музею зберігаються листи Соляника до Дмитра Яворницького з 1925 до 1931 рр., а також написаний ним для музейної виставки творів петриківських майстрів у 1960 р., картина «Краєвид села Петриківка 1926-1930-х рр.», на якій зображено мальовничу Петриківку саме того періоду, коли в селі засновується школа петриківського народного розпису та окремі малюнки для експозиції музею, зокрема надмогильна плита П. Калнишевського тощо. Також є автором картин «Т. Шевченко» і «Д. Яворницький»^[2].

1. ↑ Особисті справи працівників Дніпропетровського історичного музею 1945-1946 рр. // Науково-діловодний архів ДНІМ. Ф.1. Оп.1. Арх. — Арк. 48-49
2. ↑ ^{а б} Соляник Василь Степанович, учень Д.І. Яворницького (рос.). Архів оригіналу за 3 січня 2023. Процитовано 23 травня 2022. [Архівовано 2023-01-03 у Wayback Machine.]
3. ↑ Маркова Л.М. «Музейная хроника» (История Днепропетровского исторического музея по архивным документам и периодике 1920-1930 гг. [Архівовано 2022-04-18 у Wayback Machine.] // Роль музеїв у культурному просторі України й світу. (Зб. матер. загальноукр. наук. конф. з проблем музеєзнавства, присвяченої 160-річчю заснування ДІМ ім. Д.І.Яворницького). – Вип. 11. – Д.: Арт-прес, 2009. – С. 61
4. ↑ Епістолярна спадщина академіка Д.І.Яворницького. Вип.1: Листи вчених до Д.І.Яворницького / Упоряд.: С.В. Абросимова, А.І. Перкова, О.В. Піцик, Н.Г. Чередник. – Д.: Гамалія, 1997. – С. 888.
5. ↑ Ченцов В. «Натхненник української націоналістичної контрреволюції» // Хроніка — 2000. — К., 1996. Вип. 16. – С.191-207.
6. ↑ Луніна В.В. В.С. Соляник — краєзнавець, археолог і художник з кола академіка Д.І.Яворницького [Текст] / В.В. Луніна // Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського. Наукові записки. — Вінниця, 2004. — Вип. 8. — С. 239-245
7. ↑ История городов и сел Украинской ССР. Днепропетровская область. – К.: УСЭ, 1977. – 838 с.
8. ↑ Особисті справи працівників Дніпропетровського історичного музею 1945-1946 рр. // Науково-діловодний архів ДНІМ. Ф.1. Оп.1. Арх. — Арк. 131-134.

• www.museum.dp.ua — офіційний сайт Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. І. Яворницького
• Фотоальбом археолога Володимира Грінченко

• Соляник В.С. Він кохався в народному слові // Сучасники про Д.І. Яворницького / Упоряд.: М.П. Чабан. Вид. 2-е, допов. – К.: Ярославів Вал., 2006. – С. 96-97.
• Ченцов В. «Ідеолог українського націоналізму» (про Д.І. Яворницького) // Відроджена пам’ять: Книга нарисів. – Д., 1999. – С. 106-126.
• Шаповал І.М. В пошуках скарбів. (Про Дмитра Яворницького). − К.: Радянський письменник, 1963. − 302 с., іл.