Сонячне затемнення 1 червня 2030 року
Сонячне затемнення 1 червня 2030 — кільцеподібне сонячне затемнення 128 сароса, яке найкраще буде видно на півночі Африки, в Європі та Азії. Максимальна фаза затемнення становитиме 0.9443, а максимальна тривалість повної фази — 5 хвилин 21 секунда. Це затемнення є повторенням через сарос кільцеподібного сонячного затемнення 20 травня 2012 року. Наступне затемнення даного сароса відбудеться 11 червня 2048 року. Обставини видимості затемнення![]() Смуга кільцеподібної частини почнеться в північній Африці на території Алжиру о 04:47:11 за UTC (часткові фази почнуться о 03:34:36 UTC)[2]. Далі тінь затемнення піде у північно-східному напрямку, пройде через території Тунісу та Лівії. Після проходження через острів Мальта, затемнення настане і в Європі. У Європі кільцеподібна фаза пройде територією Греції, Туреччини, Болгарії (південний схід країни), пройде через Кримський півострів, увійде на територію Росії (Південний федеральний округ) і трохи пізніше пройде Азовським узбережжям України. Далі затемнення пройде півднем Приволзького і Уральського федеральних округів Росії, і навіть півночі Казахстану. У Сибіру тінь змінить напрямок на східний, і пройде територією Омської, Новосибірської, Томської та Кемеровської областей. Тут, на півдні Томської області буде зареєстрована максимальна тривалість кільцеподібної фази — 5 хвилин і 21 секунда. Кільцеподібне затемнення продовжить рух у Красноярському краї, Іркутській області, Республіці Бурятія та Забайкальському краї, потім увійде на територію північного сходу Китаю (тут напрямок зміниться на південно-східний). Після Китаю затемнення повернеться до Росії, де пройде півднем Амурської області, Єврейської АТ, Хабаровському і Приморському краю. Нарешті, затемнення пройде через японський острів Хоккайдо, а потім — у північну частину Тихого океану, де кільцеподібна фаза завершиться о 08:08:37 за UTC. Затемнення (кільцеподібне або приватне) буде видно у 115 країнах та залежних територіях[3]. Основні населені пункти, де можна спостерігати кільцеподібне затемнення:[4]
ПриміткиПосилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia