Сопот (Польща)

*— сусідні нас. пункти*
Сопот; пол. Sopot, каш. Sopòt
Герб	Прапор Сопота
	Пірс СопотаПірс Сопота
	Основні дані
	54°26′ пн. ш. 18°33′ сх. д. / 54.433° пн. ш. 18.550° сх. д.
Країна	Польща
Регіон	Поморське воєводство
	Гданськ, Гдиня ?
Засновано	XVIII століття
Перша згадка	7 століття
Статус міста	1901
Площа	17,34 км²
Населення	38690 (2011)
· густота	2258 (2008) осіб/км²
Агломерація	1 080 000
Назва мешканців	пол. sopocianin і пол. sopocianka
Міста-побратими	Франкенталь (17 квітня 1991), Ашкелон, комуна Карлсгамн, Рацебург, Нествед (1990), Мястко
Телефонний код	(48) 58
Часовий пояс	UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів	G
GeoNames	3085151, 7531444, 7530820
OSM	r1553144 ·R
SIMC	0934783
Поштові індекси	81-701 do 81-878
	Міська влада
Мер міста	Яцек Карновський
Вебсайт	sopot.pl
	Мапа
	Сопот у Вікісховищі

Со́пот (пол. Sopot польська: [ˈsɔpɔt] ( прослухати); каш. Sopòt або Sopòtë; нім. Zoppot^ⓘ) — місто на півночі Польщі, розташоване на березі Гданської затоки. Частина міської агломерації разом з Гдинею і Гданськом, що має назву Тримісто (пол. Trójmiasto), і має населення близько 1 млн. осіб.

За радянських часів був знаним як місце проведення щорічного фестивалю пісні, куди з'їжджалися виконавці із західних та соціалістичних країн.

Визначні місця

У Сопоті розташований найдовший у Європі дерев'яний морський пірс. Його довжина — 515,5 метрів.
м. Сопот знамените своїм Кривим будинком (пол. Krzywy Dom).

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1]^[6]:


	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	17901	2433	12464	3004
Жінки	20789	2287	11638	6864
Разом	38690	4720	24102	9868

Українці в Сопоті

У період Вільного міста Гданська Сопот не мав своєї власної української громади. Тут мешкали консул УНР К. Павлюк та генерал В. Зелінський (будинок по вул. Kordeckiego 10). 17 лютого 1923 р. у червоній залі будинку Сопотського курорту в рамках благодійного концерту-балу для допомоги українцям емігрантам і студентам, який організував консул К. Павлюк, виступав хор українських студентів гданської Політехніки "Сурма"

1934 р. у Сопоті на великому пірсі організатор замаху на Перацького Микола Лебідь попрощався з А. Фединою та Д. Гнатківською та сів на пароплав «Пройсен», який відпливав до Свиномюнде^[7].

З 1942 р. у Гданську та Сопоті з’явилися примусові працівники з під-радянської України, тоді виникла загроза що щупла студентська спільнота розчиниться в робітничій масі. Взимку 1942-43 рр., реагуючи на цю ситуацію, «Основа» згрупувала усіх інтелігентів з вищою освітою у «Кружок Прихильників Основи». 15 (за іншими даними 17) січня 1943 р. в будинку сопотського готелю Kaiserhoff (у спогадах данцигерів – Zoppoter Ratsstuben) на колишній вул. Seestrasse 23 – сучасна вул. Bohaterów Monte Cassino 39) відбулася перша зустріч «Кружка Прихильників Основи». Закінчилися сходини у театрі в Сопоті (червона зала будинку сопотського курорту – kurhaus)^[8].

Головною подією української спільноти в період після Другої світової війни був музичний фестиваль. Започаткований в Варшаві, надалі він проходив у Лісовій опері в Сопоті, вул. Stanisława Moniuszki 12. Пам’ятним став Сопотський фестиваль 1989 р. На ньому був присутній перший вибраний на вільних виборах український депутат до сейму Володимир Мокрий. Фестиваль вийшов організаторам з-під контролю. Пролунала критика співробітництва керівництва УСКТ з владою. Українці викликали Мокрого щоб він публічно промовив. Тут же вперше в повоєнній Польщі з’явилися український прапор та гімн. На фестивалі виступила також гданська капела бандуристок «Відгомін»^[9].

Економіка

Найбільші корпорації:

Освіта

Відомі люди

Зелінський Віктор Петрович —— генерал-полковник, командувач Південною групою Армії УНР, дипломат.
Павлюк Клим - консул УНР у Вільному місті Гданськ
Клаус Кінскі — німецький актор театру і кіно
Лех Качинський — президент Польщі
Ярослав Качинський — прем'єр-міністр Польщі
Януш Левандовський — депутат Європарламенту
Еугеніуш Квятковський — економіст-реформатор, інженер-хімік, державний діяч
Лех Валенса — почесний громадянин
Северин Краєвський — почесний громадянин