Петро Іванович Сорока Народився 6 січня 1956 (1956-01-06 ) Грицівці , Збаразький район , Тернопільська область , Україна Помер 5 червня 2018 (2018-06-05 ) (62 роки) Петриків Тернопільський район Тернопільська область Україна Поховання Петриків Громадянство УРСР → Україна Національність українець Діяльність письменник , літературознавець , редактор , видавець Alma mater Кременецький медичний фаховий коледж імені Арсена Річинського Знання мов українська Мова творів українська Magnum opus «Денники» Членство Національна спілка письменників України Діти
Володимир Сорока.
Тетяна Сорока
Премії «Слово України» , «Тріумф» імені Миколи Гоголя , імені Володимира Сосюри , Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Братів Богдана та Левка Лепких , імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» , імені Романа Федоріва , імені Пантелеймона Куліша , імені Михайла Коцюбинського
Сорока Петро Іванович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Сорока .
Петро́ Іва́нович Сорока (6 січня 1956 , с. Грицівці Збаразького району Тернопільської області — 5 червня 2018 , с. Петрики Тернопільського району Тернопільської области[ 1] письменник , літературознавець , редактор , видавець . Член Національної спілки письменників України (1994), міжнародного ПЕН-клубу (2002). Кандидат філологічних наук (1994). Секретар Тернопільської обласної організації НСПУ .
На відкритті музею «Літературне Тернопілля» Закінчив Кременецьке медичне училище (1975), філологічний факультет Тернопільського педагогічного інституту (1986, нині ТНПУ).
Працював у редакціях районної газети «Колгоспне життя» (1986—1990) і газети «Гомін» (1990—1993; обидві м. Збараж ). Викладач, від 2001 — доцент кафедри теорії літератури і порівняльного літературознавства ТНПУ.
Голова правління обласного літературно-просвітницького товариства «Галицько-Волинське братство». Засновник і редактор просвітницько-видавничого товариства «Пегас» (обидва від 1990), приватного видавничого підприємства «СорокА» (від 2005), співзасновник (1999) і головний редактор журналу «Сова», редактор літературно-мистецького альманаху «Курінь» (від 1992), газети «Дзвони Лемківщини» (1994—1999).
«Секрет довгожителя» (1988 )
«Горобці про літо мріють» (1989 )
«Я так люблю» (інтимна лірика, 1990 )
«Сповідь сатирика» (гумор і сатира, 1991 )
«Крона роду» (1994 )
«День чудес» (1995 )
«Чернігівська Січ» (1998 )
«Сповідь сльозою» (2000 )
«На ясні зорі Запорожжя» (повість, 2000)
«Пам'яті навперейми» (2001 )
«Душа при свічці» (2001)
«Рік подвійних райдуг» (2003 )
«Пригоди кота Патріка» (2005 )
«Янгол у шибці вагону»
«Маленькі секрети щастя і успіху» (2010 )
«Таємниці краси та любові» (2010)
«Ладан осені» (вірші, 2011 )
«Шедевр» (повість, оповідання, оддробини, 2014 )[ 4]
«Пам'яті навперейми» (2001)
«Найкраще помирати в понеділок: денники 2001 р.» (2002 )
«Голос із притвору» (2004 )
«Денники 2004—2005» (2006 )
«Застиглий вогонь» (2007 )
«Знак серця: Денники 2008 року» (2009)
«Натщесерце: денники 2009 року»
«Дерево над водним потоком» (2012)
«Дух і форма, або Іван Мердак» (2005)
«Душа при свічці (Діяріюш Федора Жученка)» (2002)
«Секрет вічності, або Ліра і терни: Десять етюдів про Бориса Демківа» 2000 Автор численних монографій, статей в українських і закордонних виданнях.
Член журі Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» (2016).[ 5]
