Сосновський Іван Олексійович

Сосновський Іван Олексійович
Сосновський Іван Олексійович
Народився	6 червня 1905; Катав-Івановський завод, тепер місто Катав-Івановськ Челябінської області, Російська Федерація
Помер	19 лютого 1953 (47 років); місто Київ
Військове звання	підполковник
Партія	КПРС
Нагороди	Медаль «За оборону Одеси»Медаль «За оборону Кавказу»
	; ; ;

Іван Олексійович Сосновський (6 червня 1905(19050606), Катав-Івановський завод, тепер місто Катав-Івановськ Челябінської області, Російська Федерація — 19 лютого 1953, місто Київ) — радянський партійний діяч, секретар Одеського та Запорізького обласних комітетів КП(б)У, секретар Красноярського крайкому ВКП(б). Кандидат філософських наук (1947).

Біографія

Народився в бідній селянській родині. Трудову діяльність розпочав у тринадцятирічному віці чорноробом на лісозаготівельній дільниці Аша-Балашовського заводу на Уралі. У 1918 році вступив до комсомольської організації.

Член РКП(б) з 1920 року.

У 1926 році закінчив робітничий факультет у місті Уфа Башкирської АРСР.

З вересня 1927 року служив у Червоній армії.

У 1930—1933 роках — студент Інституту червоної професури в Москві.

З 1933 року перебував на відповідальній партійній роботі в районах Київської області.

З грудня 1938 року — завідувач відділу пропаганди газети «Советская Украина».

До грудня 1939 року — інструктор ЦК КП(б)У, член лекторської групи ЦК КП(б)У.

З грудня 1939 по січень 1941 року — завідувач сектору усної і друкованої пропаганди відділу пропаганди і агітації ЦК КП(б)У.

8 лютого — жовтень 1941 року — в.о. секретаря Одеського обласного комітету КП(б)У з пропаганди і агітації. Учасник оборони Одеси від румунсько-німецьких військ у 1941 році.

У 1941—1943 роках — лектор ЦК ВКП(б).

У 1943—1944 роках — секретар Красноярського крайового комітету ВКП(б) з пропаганди і агітації.

У квітні 1944 — січні 1946 року — секретар Одеського обласного комітету КП(б)У з пропаганди і агітації.

У січні (затв. у квітні) 1946 — травні 1948 року — секретар Запорізького обласного комітету КП(б)У з пропаганди і агітації.

З травня по листопад 1948 року — заступник начальника Управління агітації та пропаганди ЦК КП(б)У. З листопада 1948 по травень 1950 року — заступник завідувача відділу агітації та пропаганди ЦК КП(б)У.

З травня 1950 до 19 лютого 1953 року — завідувач кафедри діалектичного і історичного матеріалізму республіканської трирічної Вищої партійної школи при ЦК КП(б)У в Києві.

Помер 19 лютого 1953 року після важкої хвороби.