Софія Кароліна Бранденбург-Кульмбаська
Софія Кароліна Бранденбург-Кульмбаська (нім. Sophie Karoline von Brandenburg-Kulmbach, 31 березня 1705 або 1707 — 7 червня 1764) — німецька принцеса з династії Гогенцоллернів, донька принца Крістіана Генріха Бранденбург-Кульмбаського та графині Софії Крістіани фон Вольфштайн, дружина князя Східної Фризії Георга Альбрехта. На її честь названий шлюз та рибальське селище Каролінензіль (нім. Carolinensiel), засноване у 1729—1730 роках.[1][2] Наразі є частиною міста Віттмунд в Німеччині.[3] Від 1740 року постійно мешкала в Данії.[4] БіографіяРанні рокиНародилась 31 березня 1705[5] або 1707[6] року у Веферлінґені. Була тринадцятою дитиною та сьомою донькою в родині принца Крістіана Генріха Бранденбург-Кульмбаського та його дружини Софії Крістіани фон Вольфштайн. Мала старших братів Георга Фрідріха, Альбрехта Вольфганга та Фрідріха Ернста й сестер Доротею Шарлотту та Софію Магдалену. Інші діти померли в ранньому віці до її народження. Її молодший брат Фрідріх Крістіан з'явився на світ у липні 1708 року вже після смерті батька. Матір більше не одружувалася, виховувала дітей у релігійному дусі пієтистських традицій. Найстарший брат тривалий час займався розірванням Шонберзького договору, намагаючись відновити права родини на династичний спадок Гогенцоллернів. Зрештою, йому це вдалося у 1722 році. Сестра Софія Магдалена від 1721 року була дружиною кронпринца Данії Крістіана. Княгиня Східної Фризії У 18-річному віці[7] Софія Кароліна взяла шлюб із 33-річним князем Східної Фризії Георгом Альбрехтом. Весілля відбулося 8 грудня 1723 року в замку Преч, який належав двоюрідній тітці нареченого Крістіані Ебергардіні.[8] Георг Альбрехт був удівцем і мав малолітнього сина від першого шлюбу. Спільних дітей у подружжя не народилося. Основною резиденцією пари був Аурихський замок,[9] із заходу та сходу оточений княжими садами. Східний з них носив назву Кароліненбург на честь Софії Кароліни.[10][11] Георг Альбрехт був кваліфікованим правителем, який отримав добру освіту. Його зовнішня поведінка передбачала владність та активну участь у державних справах, проте часті хвороби значно заважали йому. Листування князя постійно оберталося навколо симптомів хвороб та їх лікування. З часом його фізичний стан погіршувався.[12] Софію Кароліну описували як скромно обдаровану жінку, яку шанували за побожність і добрий характер. Княгиня писала вірші релігійного змісту. У 1732 році чоловік подарував їй ферму Fürstinnen-Grashaus у польдері Кароліненгроден, від якої вона отримувала дохід до самої смерті. Більша частина будівель маєтку збереглася до нашого часу.[13] Наприкінці життя Георг Альбрехт підпав під вплив польської фрейліни своєї дружини, Марії Єлизавети фон Лукомські. Втім, на смертному одрі він стверджував, що «згрішив лише очима» і благав сім'ю та слуг про прощення.[14] Пішов з життя князь 12 червня 1734 року. Незадовго перед цим, ймовірно Софія Кароліна, організувала весілля пасинка зі своєю небогою Софією Вільгельміною.[15] Життя в ДаніїПісля смерті чоловіка мала фінансові труднощі і радо погодилась на запрошення зятя Крістіана VI переїхати до Данії. По приїзді оселилася у Фреденсборзі. Йоахім Крістоф фон дер Люе був призначений її гофмейстером.[16] Пізніше ненадовго повернулася до Східної Фризії, де мешкала у своїй удовиній резиденції — Берумському замку, але вже у 1740 році від'їхала до Данії на постійне місце проживання.[4] Після смерті її бездітного пасинка Карла Ецдарда наприкінці травня 1744 року, Східна Фризія була анексована королівством Пруссія.  Король Крістіан VI був дуже уважним до своячениці, що породило безліч чуток і викликало ревнощі королеви.[17] Втім, інтерес монарха до персони Софії Кароліни був пов'язаний із сильним бажанням успадкувати хоча б частину князівства Східна Фризія. Йоган Гартвіг Ернст фон Бернсторф вів переговори з урядом Ганноверу щодо цього питання. Досить тривалі, вони, однак, виявилися безрезультатними.[4] Після смерті Крістіана VI, королем Данії та Норвегії став небіж Софії Кароліни, Фредерік. Із вцарюванням він передав у володіння тітці свою літню резиденцію Сорґенфрі неподалік Копенгагену.[18] За розпорядженням Софії Кароліни, старий фахверковий замок знесли, і на його місці у 1756—1757 роках був збудований новий у стилі рококо[19] за проектом архітектора Лауріца де Тури.[20] Будівля була оточена садом у французькому стилі.[21] Вела княгиня досить усамітнене життя. Сучасники характеризували її як люб'язну та чарівну особистість.[4] Померла у замку Сорґенфрі 7 червня 1764 року. Фрідріх Великий після її смерті наказав зруйнувати Берумський замок.[22] Головна будівля була знесена того ж року,[23] а меблі — розпродані.[24] Замок Сорґенфрі відійшов внучатому племіннику княгині, Фредеріку.[19] У 1767 році в Копенгагені з'явилась жінка з іменем Анна Софія Магдалена Фредеріка Ульріка, яка стверджувала, що є донькою Софії Кароліни та короля Крістіана VI. У 1769 році було створено спеціальну комісію для розслідування цієї справи. За її рішенням, жінка була засуджена до довічного ув'язнення у в'язниці Монс.[25] Разом з тим, умови її утримання були дуже добрими: вона мала власну кімнату, максимальну свободу, відсутність роботи та грошову підтримку. Обов'язковим звертанням до неї було не «ув'язнена», а «міс».[26] Її прохання про звільнення 1783 року було відхилене, і Анна Софія Магдалена Фредеріка Ульріка залишалась у в'язниці до самої смерті у 1804 році.[27] Генеалогія
Примітки
Література
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
