Софія Шарлотта Гессен-Кассельська
Софія Шарлотта Гессен-Кассельська (нім. Sophie Charlotte von Hessen-Kassel, 16 липня 1678 — 30 травня 1749) — ландграфиня Гессен-Кассельська з Гессенського дому, донька ландграфа Гессен-Касселю Карла і принцеси Курляндії та Семигалії Марії Амалії, дружина герцога Мекленбург-Шверіну Фрідріха Вільгельма I. БіографіяНародилась 16 липня 1678 року в Касселі. Була п'ятою дитиною та старшою донькою в родині ландграфа Гессен-Касселю Карла та його дружини Марії Амалії Курляндської. Мала старшого брата Фрідріха. Інші брати померли в ранньому віці до її народження. Згодом сімейство поповнилося дев'ятьма молодшими дітьми. Мешкало сімейство у міському палаці Касселя. У 25 років Софія Шарлотта стала дружиною 28-річного герцога Мекленбург-Шверіну Фрідріха Вільгельма I. Весілля відбулося 2 січня 1704 року в Касселі. Союз виявився бездітним, оскільки, ймовірно, Фрідріх Вільгельм хворів на венеричну хворобу. Втім, він мав дев'ятеро позашлюбних дітей, народжених у період з 1694 року. Батьки Софії Шарлотти, відвідуючи протягом кількох тижнів Шверін восени 1705 року, побоювалися за благополуччя її шлюбу. Також Фрідріх Вільгельм постійно конфліктував зі своєю сім'єю та мекленбурзьким дворянством.[1] ![]() Герцог помер 31 липня 1713 року, повертаючись зі Шлангенбаду. Софія Шарлотта після його смерті оселилася у Бютцовському замку, де залишалася до кінця життя, за винятком кількох тривалих перебувань у Гамбурзі під час Північної війни. Її становище значно покращилося після весілля її брата Фрідріха з сестрою шведського короля у 1715 році, а також після його вцарювання у 1720 році.[1] Належачи до реформатського віросповідання, вона стала патронесою французької реформатської громади у лютеранському Мекленбурзі, а у Бютцові заснувала німецьку громаду реформатів. До глибокої старості залишалася пристрастною мисливицею.[1] Пішла з життя 30 травня 1749 року. Похована у церкві Святого Миколая у Шверіні поруч із чоловіком.[2] ГенеалогіяПриміткиПосилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia