Софієнко Олексій Андрійович

Софієнко Олексій Андрійович
Софієнко Олексій Андрійович
Народився	12 вересня 1952; Степанівка Драбівського району
Помер	7 червня 2011 (58 років)
Громадянство	Україна
	; ; ;

Софі́єнко Олексі́й Андрі́йович (12.09.1952, с. Степанівка, Драбівського району, Черкаської області — 7.06.2011) — український поет, член Національної спілки письменників України, лауреат багатьох літературних премій.

Життєпис

Народився 12 вересня 1952 року у селянській родині в селі Степанівка Драбівського району, Черкаської області. Навчався у Степанівській восьмирічній школі. Проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил Радянського Союзу. У 1979 році закінчив факультет кібернетики Київського Державного університету імені Т. Г. Шевченка ( тепер- Київський національний університет ім. Тараса Шевченка). До кінця життя проживав у місті Канів, працював інженером, учителем математики. ^[1] Олексій Софієнко був делегатом позачергового ІV з'їзду НСПУ. Помер 7 червня 2011 року, похований у м. Канів^[2].

Творчість

Літературна творчість стала його захопленням з молодих років. Публікувався в багатьох літературних альманахах і часописах - "Вітрила", "Дзвін", "Київ", "Березіль", "Літературна Україна", "Бористен", "Дивослово", "Донбас", "Холодний Яр", "Склянка часу", "Жінка", "Освіта" , антології "Самоцвіти", та ін. ^[3] З перших своїх видань зарекомендував себе, як самобутній та глибокий поет-експериментатор. У багатьох його поезіях виразно проявляються філософські, історіософські і навіть теософські мотиви. Багатогранна стильова палітра поезій Олексія Софієнка містить у собі символістичні та неоромантичні барви, риси сюрреалізму та експресіонізму. Поет гарно опанував досконалість класичного віршування , але одночасно часто вдавався до написання вільних віршованих форм, верлібрів. Творчість Олексія Софієнка надзвичайно україноцентрична та гуманістична. Зображення України, поняття національного в ній є наскрізним мотивом його поезії із виразним акцентом на "больові точки" існування українського народу.

Найяскравіша риса поезії Софієнка - формальне експериментаторство, присутнє в більшості його збірок (особливо трьох останніх).^[3]

Поет не лише відродив унікальні поетичні форми, такі як "мурабба", "пантун", "Мухтамілат", але й оригінально ускладнив їх. У багатій добірці "формальної", "зорової" поезії є паліндроми, нестулиусти, тавтограми, хокку, акровірші, вірші-писанки, вірші - свічі, вірші - дерева і т.п. Але дуже важливо зазначити, що у більшості таких "курйозних" віршів Олексій Софієнко все ж прагнув дотриматися гармонії змісту і форми. ^[4]

Збірки поезій

«Материк світла»(1993)
«Задзеркалля»(1993)
«Голодне коріння»(1994)
«Terra inkognita»(1996)
«Воскресіння»(2008)
«Співуча кров»(2013)

Відзнаки

1989 рік — Лауреат обласного конкурсу, присвяченого 175-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка;
1991 рік — переможець республіканського літературного конкурсу журналу «Донбас»;
1992 рік — лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов — 92»;
1993 рік — лауреат літературної премії імені Михайла Масла^[5];
2000 рік — лауреат премії фонду Лариси та Уляни Целевич — Стецюк (США) за збірку поезій «Воскресіння».
2008 рік — за збірку «Воскресіння» літературна премії «Благовіст».

Лауреатом міжнародної премії імені Богдана Нестора (її засновники — літературно-мистецький часопис українців Європи «Зерна», видавництво «Зерна», «Українське видавництво», Баварська організація НСПУ, Просвітянське товариство імені Богдана-Нестора Лепкого)^{[джерело?]}.

У 2016 році в с. Степанівка на батьківщині поета назвали вулицю його ім'ям, урочисто відкрили меморіальну дошку на приміщенні школи^[6]^[7] та започаткували Софієнківські читання.

Примітки

↑ Бушин, М.І.; Лисенко, А.І, (2003). Черкаський край в особах. 1941-2001 рік. Драбівщина (укр.) . Черкаси: Черкаський ЦНТЕІ. с. 264—265. ISBN 966-81-20-09-4.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання)
↑ Літературний форум. litforum.com.ua. Процитовано 5 листопада 2021.
↑ ^а ^б Софієнко, Олексій (2013). Співуча кров (укр.) . Черкаси: Вертикаль. ISBN 978-966-2783-22-3.
↑ Поліщук, В. (2023). Черкаська обласна організація Національної спілки письменників України. Біобібліографічний довідник (укр.) . Черкаси: Чабаненко Ю.А. с. 155—156. ISBN 978-966-920-718-0.
↑ Письменники Черкащини. Вибрані твори. Т.2 (українською) . Черкаси.: Чабаненко Ю. 2007. с. 509. ISBN 978-966-493-09-9. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: довжина (довідка)
↑ Сахно, О. (23.09.2016). Степанівка вшановує пам*ять земляка - поета (PDF). drabivshchyna.ucoz.ru (українською) . Драбівщина. Процитовано 23.09.2016.
↑ Юрченко, Ірина (2016). Софієнківські читання. shevchenko-museum.com.ua (українська) . Шевченківський національний заповідник. Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 2016. [Архівовано 2021-11-06 у Wayback Machine.]