До 1907 року президент Теодор Рузвельт більш ніж удвічі збільшив площу лісових заповідників, а Конгрес у відповідь обмежив повноваження президента проголошувати нові заповідники. Національна лісова система зазнала серйозної реорганізації в 1908 році, а в 1911 році Конгрес дозволив долучення нових земель до системи відповідно до закону Вікса[en]. У 1960 році був прийнятий Акт про багатоцільове стійке землекористування[en], який розширив повноваження Служби лісів США, наказавши їй розробляти та управляти п'ятьма видами ресурсів — лісоматеріалами, пасовищами, водою, рекреацією та дикою природою, а також дозволив створювати зони дикої природи[en][2][3].
Станом на 30 вересня 2014 року Лісова служба США управляє територіями загальною площею 780 728,15 км², з яких 762 169,48 км² є національними лісами. На решті території розташовані 20 національних луків, 59 купівельних одиниць, 19 науково-дослідних та експериментальних ділянок, п'ять проєктів землеустрою та 37 інших ділянок. Національна лісова система має тривалу та складну історію реорганізації, тому, хоча наразі існує 154 національні ліси, багато з них управляються спільно, або як єдиний ліс, або як окремі ліси[A][4][3][5].
Переважна більшість національних лісів розташовані на Північному Заході США. Принаймні один національний ліс є в 40 штатах, крім десяти (Айова, Гаваї, Делавер, Канзас, Коннектикут, Меріленд, Массачусетс, Нью-Джерсі, Північна Дакота, Род-Айленд), хоча в Канзасі та Північній Дакоті є національні луки. Крім того, у Пуерто-Рико є Національний ліс Ель-Юнке[en]. Аляска має найбільшу площу національних лісів, що становить приблизно 89 000 км² або 12 % усіх національних лісів США. Також найбільші площі національних лісів мають Каліфорнія (84 000 км²) та Айдахо (83 000 км²). Площа лісів в Айдахо є найбільшою по відношенню до площі самого штату і становить 38,2 % території штату. Великі площі лісів також має Орегон (24,7 %) та Колорадо (20,9 %).
Найбільшим національним лісом США є Національний ліс Тонгасс[en] площею 67 778 км², розташований на Алясці. Він у 2,7 раза більший за другий за розмірами національний ліс. Найменшим національним лісом є Національний ліс Таскігі[en] в Алабамі площею 46 км². Лише 6 з 154 національних лісів лежать у межах одного округу.
Розташований в Каскадних горах на південному заході Орегону. Містить три зони дикої природи. На річці Вотсон-Крік, притоці Клірвотера[en], знаходиться водоспад Вотсон[en][11].
Розташований у центральній частині штату Міссісіпі та включає кілька озер і водосховищ, а також прерію Харрелл[en], найбільшу та найменш порушену прерію штату. Мальовнича зона Б'єнвілль-Пайнс включає 76 га старовікових лісів. Ліс управляється спільно з п'ятьма іншими національними лісами Міссісіпі[10][20].
Розташований в горах Бігхорн[en] на півночі центральної частини Вайомінгу. Містить вісім будиночків для туристів, кілька водосховищ і 2400 км стежок. Найвищою вершиною є гора Клауд-Пік[en] заввишки 4013 м, розташована у зоні дикої природи Клауд-Пік[en], вкрита льодовиком Клауд-Пік[en][22].
Ліс Блек-Гіллс, що складається переважно з жовтих сосен, розташований у однойменних горах Блек-Гіллс. Включає 11 водойм, 568 км стежок і 2100 км струмків. Тут розташований Блек-Елк-Пік[en] заввишки 2208 м — найвища вершина Північної Дакоти та найвища гора в США на схід від Скелястих гір[13][24].
Розташований у Білих горах[en], через які проходить Аппалачська стежка та мальовнича дорога Білих гір. В межах лісу розташована гора Вашингтон заввишки 1917 м, яка є найвищою горою Північного Сходу США, хоча вершина гори розташована в межах державного парку[en][27].
Містить вісім зон дикої природи, дванадцять гірськолижних курортів та чотири великі водосховища. Через ліс проходять 4000 км стежок та 3100 км доріг. Десять гірських піків, розташованих в лісі, підіймаються на висоту понад 4300 м над рівнем моря[28].
Містить зону дикої природи Сіпсі[en] площею 10 086 га, найбільшу зону дикої природи на схід від річки Міссісіпі. Через ліс пролягають 246 км стежок. Він управляється разом з іншими національними лісами Алабами[32].
В лісі знаходиться зона дикої природи Гіла[en], перша в світі зона дикої природи, створена 3 червня 1924 року. Національна рекреаційна стежка Кетволк довжиною 1,8 км проходить вузьким каньйоном уздовж річки Вайтвотер-Крік[36].
Включає Національний заповідник диких квітів озера Лода, розташований навколо невеликого джерельного озера, оточеного лісом, а також зону дикої природи Нордхаус-Дюнес[en], яка охоплює піщані дюни заввишки до 40 м, розташовані на березі озера Мічіган[40].
Розташований на краю поясу соснових лісів Південного Сходу США, у місці, де вони переходять у прерії техаського Блекленду. Зона дикої природи Біг-Слог[en] складається переважно з широколистяних лісів. Зона відпочинку оточує озеро Реткліфф[en] площею 18 га[13][42].
Національний ліс Дельти, розташований у заплаві річки Міссісіпі, — це єдиний заплавний листяний ліс у Національній системі лісів. До складу лісу входять дослідницька природна зона Грін-Еш-Оверкап-Оак-Світгам, яка також є національною природною пам'яткою, оскільки містить залишки заплавних пралісів[10][43].
Ліс розташований в горах Сьєрра-Невада. Містить 297 озер і водосховищ та 983 км річок і струмків, у яких водиться багато риби. Через ліс проходить 562 км стежок і 3809 км доріг. Зона дикої природи Десолейшн[en] є найбільш відвідуваною зоною дикої природи в країні[7][47].
Єдиний тропічний дощовий ліс у Національній системі лісів. На великих висотах лісу за рік випадає майже 5100 мм опадів. Тут зустрічається 240 видів дерев, 23 з яких є ендеміками лісу, які більше ніде в світі не зустрічаються[48][49].
Близько трьох чвертей лісу займає зона дикої природи Абсарока-Бітрут[en]. Тут розташована гора Граніт-Пік[en], найвища вершина Монтани заввишки 3904 м, а також національні природні пам'ятки Капітол-Рок та Кастлс. Через ліс проходить шосе Біртуз[en][57].
Єдиний національний ліс Луїзіани, який охоплює соснові праліси та гаї болотяних кипарисів в байю[en]. У лісі зустрічається 48 видів ссавців, 56 видів рептилій, 30 видів земноводних і 155 видів гніздових або зимуючих птахів[58].
Розташований у Південній Каліфорнії, в зоні середземноморського клімату. Містить 4 зони дикої природи. У лісі зустрічаються 22 види рослин і тварин, що перебувають під загрозою зникнення. Висота регіону не настільки велика, як в інших національних лісах Каліфорнії. Найвищою вершиною лісу є Монумент-Пік заввишки 1911 м[7][60].
Національний ліс Конеку, який управляється спільно з іншими національними лісами Алабами, містить дві зони відпочинку: озера Блю-Лейк та Опен-Понд. Сухі, піщані височини підтримують ліси довгохвойних сосен, тоді як у низовинах зустрічаються карстові воронки, джерела та болота[10][32].
Розташований на захід від Континентального вододілу. Містить частини чотирьох зон дикої природи, близько 1100 км стежок та безліч озер, у яких водиться щонайменше 20 промислово цінних видів риб. Також в лісі зустрічається 60 видів ссавців, 300 видів птахів та 1500 видів рослин[69].
Розташований на півночі центральної частини штату Монтана. Включає сім гірських хребтів і значні частини зон дикої природи Боб-Маршалл[en] та Скейпгоат[en][71].
Включає багато гірських хребтів Скелястих гір, висота яких коливається від 1700 до 3940 м над рівнем моря. Містить десять зон дикої природи та водосховище Роб-Рой площею 200 га[77].
Єдиний національний ліс у Каліфорнії, який не перетинає асфальтована дорога. Частиною національного лісу є Центр генетичних ресурсів і збереження природи, який вирощує рослини для лісовідновлення, відновлення вододілів, відновлення дикої природи та інших проєктів[78].
Національний ліс Модок містить вулкан Медісін-Лейк[en] (2414 м), який є найбільшим щитовим вулканом у Північній Америці. Тут є 17 600 га пралісів, а у зоні дикої природи Саут-Ворнер[en] знаходиться водоспад Мілл-Крік[79].
Розташований на південному заході Північної Кароліни. Включає річку Нантахала[en], яка протікає через ущелину Нантахала. Через ліс проходить 970 км стежок. Висота лісу коливається від 370 м над рівнем моря до 1800 м над рівнем моря на горі Лон-Балд[65].
Цей ліс був створений у 1902 році Чарльзом Е. Бессі як експеримент, щоб побачити, чи можна створити ліс на безлісих Великих рівнинах для використання в якості національного лісового резерву[13][81].
Охороняє найбільший у світі ліс піщаних сосен. Містить понад 600 озер, річок і джерел, а також чотири зони дикої природи. Через ліс проходить частина Флоридської стежки[en].[10][84]
Розташований на півострові Олімпік в штаті Вашингтон і оточує Національний парк Олімпік. Містить п'ять зон дикої природи, які займають близько 14 % лісу. У цій частині Вашингтону щорічно випадає більше опадів, ніж будь-де в США[7][86]
Ліс містить різноманітні дивні геологічні утворення, 38 000 га пралісів, верхів’я річки Крукед та три зони дикої природи. У горах Очоко[en] розташований Стовп Стейна — скеля заввишки 110 м[7][44].
Цей умовний "національний ліс" складається з частин національних лісів Ельдорадо[en], Тахо[en] та Гумбольдт-Тоябі[en]. Був виокремлений у окремий заповідник у квітні 1973 року для захисту унікальних екологічних і рекреаційних ресурсів озера Тахо[91][92]D.
Містить 51 000 га старовікових лісів[93]. Зона відпочинку Літл-Грасс-Веллі, яка включає кемпінг та пропонує катання на човнах, оточує водосховище Літл-Грасс-Веллі[en][94].
Включає різноманітну рослинність, яка переходить від чагарників пустелі Сонора на низьких висотах до рідколісь жовтих сосен на високих висотах. Містить вісім зон дикої природи та 720 км стежок[95].
Простягається від Каскадних гір до гір Сіскію[en]. Близько 75 % площі лісу лежить у басейні річки Рог. Ліс містить частини восьми зон дикої природи, а також, можливо, найвищу у світі жовту сосну, яка має висоту 81,79 м[97][98].
Містить 22 водоспади, висота яких становить від 3,7 м до 46 м, та частину зони дикої природи Еллікотт-Рок[en], єдиної зони дикої природи, розташованої в трьох штатах[101].
Включає Національну пам'ятку Чімні-Рок[en] і зону дикої природи Вемінуче[en] площею 2022,5 км², найбільшу зону дикої природи в Колорадо. Висота лісу коливається від 1500 до понад 4300 м над рівнем моря[104].
Ліс межує з великим водосховищем Толедо-Бенд[en] і містить 45 км стежок. Єдиною зоною дикої природи в лісі є зона Індіан-Маундс. У цій зоні та в районі Мілл-Крік-Коув уздовж берегів водосховища збереглися давні праліси[13]:312–316[42]
Включає зону дикої природи Баундарі-Вотерс-Каное[en], яка має понад 2400 км маршрутів для каное, 1000 озер і 2200 кемпінгів. Тут також розташована гора Ігл[en], найвища вершина Міннесоти заввишки 701 м[110].
Включає зони дикої природи Чеаха[en] та Даггер-Маунтін[en]. Ліс перетинають мальовнича стежка Талладега та Національна рекреаційна стежка Пінхоті перетинають ліс. Він управляється разом з іншими національними лісами Алабами[10][32]
Розташований на північному сході Міссісіпі. Охоплює пагорби, які до заснування лісу були вкриті покинутими сільськогосподарськими угіддями. Управляється разом з іншими національними лісами Міссісіпі[20].
Найбільший національний ліс США. Простягається на 800 км на південному сході Аляски від канадсько-американського кордону до Тихого океану. Майже третину лісу займають 19 зон дикої природи. Також ліс містить національні пам'ятки Місті-Фіордс[en] та острова Адміралтейський[113].
Простягається від пустелі Сонора до соснових лісів на краю Могойонського уступу[en]. У лісі є вісім зон дикої природи та кілька озер і водосховищ[114].
Розташований у Блакитних горах[en] на північному сході Орегону. Містить три зони дикої природи, що займають понад 20 % лісу. Через ліс пролягають понад 1151 км стежок та 3200 км доріг. Тут живе одне з найбільших стад вапіті серед усіх національних лісів[115].
Містить три зони дикої природи: Лінвіль-Гордж[en], Мідл-Пронг[en] та Шайнінг-Рокс[en], а також 18 900 га пралісів, зокрема 4000 га в Лінвільській ущелині. Висота лісу сягає понад 1800 м над рівнем моря[65].
Ліс розташований між озерами Сенека та Каюга[en] і є одним із найменших національних лісів США. Через ліс пролягає частина Північної стежки[en], а також стежка Гордж, яка проходить через невелику ущелину[10][117].
Ліс розташований на півдні центральної частини штату Юта і названий на честь озера Фіш[en], найбільшого природного гірського озера штату. Найвищою вершиною лісу є гора Делано-Пік[en] заввишки 3711 м, розташована в горах Тушар[en]. Ліс є домом для Пандо, клональної колоніїамериканської осики, яка вважається найбільшим та найщільнішим організмом, який коли-небудь був знайдений[7][118].
Через ліс протікає безліч струмків загальною довжиною 240 км. Тут водяться різноманітні дикі тварини, зокрема рідкісні флоридські дятли[en], які перебувають під загрозою зникнення. Ліс включає чотири зони дикої природи. Він управляється спільно з Національним лісом Самтер[en][10][101].
Розташований на півночі центральної частини Міссісіпі. Містить багато невеликих озер, оточених лісами та унікальні заболочені ліси. Зони відпочинку Чевалла та Пускус оточують однойменні озера[10][20].
Розташований на півдні Міссісіпі. Названий на честь річки Хомочітто[en], назва якої означає «Велика Червона річка». Більшу частину національного лісу займають вкриті густим лісом пагорби. На озері Пайпс, у Кліар-Спрінгс і на горі Небо є заклади для відпочинку[10][20].
Містить зону дикої природи Чарльз-Дім[en], єдину природну зону Індіани, а також Пам'ятний ліс матерів піонерів, що включає 36 га старовікових лісів[121].
Національний ліс містить 2020 озер, 440 джерел і ставків та 140 000 га водно-болотних угідь. Також тут розташовані п'ять зон дикої природи. Через ліс проходить 793 км пішохідних стежок, 470 км пішохідно-автомобільних стежок та 14 000 км доріг[123].
Національний ліс Черокі містить одинадцять зон дикої природи, три великі озера та понад 970 км стежок, включно з 240 км Аппалачської стежки в горах Грейт-Смокі[en]. У лісі зустрічається 43 види ссавців, 154 види риб, 55 видів земноводних та 262 види птахів[124].
Національний ліс містить 1300 озер і ставків, 1489 км річок та 180 000 га водно-болотних угідь, завдяки чому тут є багато можливостей для катання на човнах і риболовлі. Тут гніздяться понад 180 пар білоголових орланів, зустрічаються канадські рисі та канадські журавлі[13][125].
У лісі є 10103 км струмків, 740 км стежок та п'ять зон дикої природи. Висота в лісі коливається від 300 м над рівнем моря до 4322 м над рівнем моря на вершині гори Шаста[127].
Єдиний національний ліс в штаті Іллінойс. Розташований у південній частині штату, містить сім зон дикої природи, зокрема зону Сад Богів[en].Через ліс проходить багато пішохідних стежок, зокрема стежка від річки до річки[en] довжиною 260 км[128].
Межує з мальовничим озером Бедін[en]. Містить одну зону дикої природи: зону Беркхед-Маунтінс[en]. Управляється разом з іншими національними лісами Північної Кароліни[65].
A Перелічені назви національних лісів представляють поточні підрозділи управління національною лісовою системою. Ліси, які управляються як окремі одиниці, як-от Аллеганський національний ліс та Національний ліс Мононгахела, вказані як окремі ліси. Однак ліси, які управляються спільно, можуть вказуватися або не вказуватися окремо. Ліси, які управляються разом і мають назви через дефіс, як-от Національний ліс Салмон-Халліс, вважаються єдиним національним лісом. При врахуванні 154 національних лісів ті ліси, що мають назви через дефіс, враховуються як два ліси, за винятком лісу Манті-Ла-Саль, який є однією лісовою одиницею. Ліс Юїнта-Восатч-Кеш рахується як три ліси, а Національні ліси Вашингтона та Джеферсона — як два ліси[4][3][5].
BУ випадку національних лісів, розташованих у кількох штатах, штати перераховуються за площею землі, що займає ліс в межах штату, в порядку спадання. Штати з найбільшою площею лісу зазначаються першими, а штати з найменшою – останніми. Координати лісу вказані відповідно до Ради географічних назв США і можуть не відображати весь ліс[6].
CІсторія національної лісової системи дуже складна. Ліси передавали між установами, перейменовували, розділяли, об'єднували, ліквідовували, створювали з частин існуючих лісів, передавали частини іншим лісам, розширювали за рахунок інших земель тощо. Вказана дата заснування лісу показує день, коли цей ліс був створений як є, день, коли ліс-попередник з тими самими межами був заснований під іншою назвою, або найбільш ранню дату заснування лісу, який був об'єднаний цілком з іншим лісом[3].
D Підрозділ управління басейном озера Тахо (LTBMU) складається з 154 830 акрів 62 660 га земель Лісової служби США у басейні озера Тахо. LTBMU був сформований з існуючих земель Лісової служби, якими керували національні ліси Ельдорадо[en], Тахо[en] та Гумбольдт-Тоябі[en]. Був виокремлений у окремий заповідник у квітні 1973 року для захисту унікальних екологічних і рекреаційних ресурсів озера Тахо. Лише 310 га земель LTBMU офіційно визначені як такі, що належать LTBMU, а решта земель все ще офіційно позначені як такі, що належать трьом іншим національним лісам. Однак усі ці землі управляються спільно як LTBMU, що фактично робить їх окремим національним лісом[4][91][92].
.jpg)
.jpg)
.jpg)
,_Colo.jpg)
.jpg)
.jpg)
