рік налічує 9 об'єктів, що становить приблизно 0,8 % загальної кількості об'єктів Світової спадщини у світі (981 об'єктів у 2013 році).
З 9 пам'яток, що перебувають під охороною ЮНЕСКО, 4 належать до об'єктів культурного (критерії i-vi), 3 — до об'єктів природного (критерії vii-x) і 2 — до об'єктів змішаного типу.
Південно-Африканська Республіка ратифікувала Конвенцію ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 10 липня1997 року, а перші 3 південноафриканські пам'ятки увійшла до переліку об'єктів Світової спадщини 1999 року, на 23-й сесії Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО[1]. Надалі список поповнювався у 2000[2], 2003[3], 2004[4], 2007[5] та 2017 роках.
Пояснення до списку
У таблицях нижче об'єкти розташовані у хронологічному порядку їх додавання до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Територія парку - прибережні рівнини і континентальний шельф. Прибережні рівнини розташовані в північній частині парку на кордоні з Мозамбіком. Одна з найбільших систем естуаріїв в Африці.
З середини 1960-х років по 1991 рік острів був державною в'язницею максимально суворого режиму. Переважну більшість ув'язнених складали чорношкірі політв'язні.
Гори слугують вододілом між короткими річками басейну Індійського океану, що розчленовують їх крутий ступінчастий східний схил, і верхів'ями річки Помаранчевої.
Заповідник знаходиться під управлінням громади народності нама, що веде напівкочовий спосіб життя, який не змінювався протягом 2000 років. На території розташовані сезонні випаси худоби, пересувні споруди, здійснюється збір цілющих трав.