Письменники, що писали ще й іншими мовами, крім російської, увійшли в обидва (за винятком тих, в яких є й україномовні, й російськомовні твори: для них буде список окремий). З огляду на це четвертий стовпчик у таблиці залишається (як і в головному списку), бо іноді в ньому з'являтиметься не тільки російська мова.
1908-1996; прозаїк (також драматург і кіносценарист) із бурхливою творчою біографією: його дебют привітали на найвищому рівні, але вже через кілька років він був виключений з компартії та Спілки письменників; воював, потім писав пригодницькі романи (популярні в глухі сорокові-п'ятдесяті роки), згодом був майже забутий читачами, але наприкінці життя знов привернув до себе увагу відвертими спогадами «Відлучення» (1989) та «Кара без злочину» (1991)
1908-1941; комсомольський поет; на війні потрапив до німецького полону, був жорстоко закатований: прив'язаний за ноги до двох танків та розірваний живцем
1922-1984; публіцист, один з провідних журналістів пізньорадянської доби, автор понад двадцяти книжок; за деякими чутками, саме він написав спогади Брежнєва
Щербинівка Катеринославської губернії, тепер Дзержинськ Донецької області
(рос.)
КЛЭ, фах. дж.
1897-1971; прозаїкиня, мемуаристка; учасниця Громадянської війни в Росії та Іспанії, а також Другої світової (включаючи фінську); сприяла виданню творів Миколи Хвильового
1869-1922; прозаїк і драматург; серед його спадщини є й твори в дусі суворого критичного реалізму, і символістично-модерністські; частині їх притаманний гострий сюжет; майстер діалогу; у стилістиці зображення єврейського середовища був попередником Семена Юшкевича та Ісака Бабеля
1872-1928; критик і перекладач; визначався витонченістю аналізу; за те, що публічно висловився проти розстрілу Миколи Гумільова, був висланий більшовиками за кордон, де загинув під колесами трамвая
Славгород, тепер Краснопільського району Сумської області
(рос.)
РЗ, СПРЗ, КЛЭ
1892-1948; автор текстів популярних радянських пісень «Вася-Василёк», «Любимый Сталин», «Песня о Блюхере», «Песня 5-й дивизии» («Утикают с Приднепровья польские уланы, только ходят веерами конские хвосты…») та ін.
село Куньє, тепер Ізюмського району Харківської області
(рос.)
УЛЕ, КЛЭ
1909-2000; один з найбільших лакувальників соціалістичного життя (роман «Кавалер Золотої Зірки»); тричі лауреат Сталінської премії; його тексти не відзначаються особливими художніми якостями, проте біографія значима для характеристики доби (зокрема, тогочасного літературного життя)
1813-1893; учасник гуртка петрашевців; поет і трохи історик; його вірші, що вирізняються оригінальністю форми, присвячені головно самотності мислячої людини
1919-2006; видатний літературознавець; в коло його наукових інтересів входили поети Відродження та бароко, німецькі класики, а понад усе — французькі символісти, парнасці та пізніші модерністи
1932; історик, літературознавець, культуролог; особливо значущі його праці про італійське Відродження; брав участь у непідцензурному альманасі «Метрополь» (1979)
1924-1994; поет, драматург, кіносценарист; відомий як автор пародій, сатиричних творів, естрадних мініатюр (в тому числі для Тарапуньки й Штепселя); серед його кіносценарного доробку такий радянський хіт, як «Іван Васильович змінює фах»
1887-1920; прозаїк і драматург; був робітником, займався революційною діяльністю (меншовик), втік із сибірського заслання і в Парижі почав друкувати орієнтальні леґенди; згодом звернувся до творів з робітничого життя, позначені дуже сильним «класовим почуттям»
1886-1945; літературознавець; досліджував творчість російських класиків, у тому числі в Чехословаччині, куди емігрував 1919 року; листувався з Мариною Цвєтаєвою
1874-1948; філософ і публіцист; бувши екзистенціалістом, природно, багато писав і про художню літературу: про Олексія Хом'якова, про Костянтина Леонтьєва, про Моріса Метерлінка, а понад усе — про Федора Достоєвського
1896-1969; видатний літературознавець; досліджував російську літературу XVIII століття (зокрема, Василя Капніста), але також і пізніших часів, багато уваги приділяв міжлітературним зв'язкам; його науковому стилю притаманна рясність фактичного матеріалу, широке використання архівних джерел; замолоду також займався поетичним перекладом
1909-1979; прозаїк; пішов воювати до Червоної армії ще хлопчиком, отже, переважно про війну й писав (але не тільки: наприклад, про археологів на розкопках Хорезма)
1843-1930; поет, перекладач і бібліограф; редагував повні зібрання творів Гоголя, Афанасьєва-Чужбинського та ін.
Олександр Билинов[1] (Олександр Йосипович Бейлінов)
Александр Былинов (Александр Иосифович Бейлинов)
Катеринослав, тепер Дніпропетровськ
(рос.)
УЛЕ
1909-2000; прозаїк; у його романах, повістях та оповіданнях ідеться про радянських робітників та військовиків; був радянським письменником і радянською людиною, тож не дивина, що епоха Перебудови загальмувала його творчість — дивно, що згодом, вже на дев'ятому десятку, він знов почав писати, і то вільніше й цікавіше
1877-1976; найстаріший радянський прозаїк: дев'яносто дев'ять років, один місяць та один день на світі прожив; описував важке життя робітників до революції, революційні події та «соціалістичне будівництво»; був також драматургом
1865-1936; етнограф, фольклорист, прозаїк і поет; значна частина його творчості (так наукової, як і художньої) присвячена народам Південного Сходу Азії та Півночі Америки
1894-1914; поет (намагався поєднувати слов'янізовану архаїку з сучасними формами віршу та традиціями романтизму) і теоретик віршування (одночасно з Сергієм Бобровим розпочав дослідження найскладніших ділянок російськомовної ритміки)
1924; найбільший російський шевченкознавець (принаймні поза столицями), упорядник «Оренбургской Шевченковской энциклопедии» та інших краєзнавчих видань (ну, і багатьох оригінальних праць, звичайно)
1903-1978; прозаїк; писав переважно для дітей і підлітків; майстер короткої новели (хоча в його доробку є й повісті), уважний до психології своїх героїв та до яскравих деталей оповіді
1925; літературознавець та естетик; також романіст; його трактат про комічне викликав нищівну критику російського структуралістаВолодимира Яковича Проппа; в епоху Перебудови заходився збирати й видавати політичні анекдоти минулого часу (оговтався!)
1844-1905; поет і правознавець; син Левка Боровиковського, тому в українських джерелах його називають Олександром Левковичем, а в російських — Александром Львовичем
1891-1940; коментарів знов-таки не треба: є достатньо відомими як його визначальний внесок до російської літератури, так і скептичне ставлення до української держави
хутір Семиротівщина (нині не існує; був розташований поблизу Лебедина) колишнього Охтирського повіту Харківської губернії
(рос.)
РП
1882-1967; лідер футуристського руху в російській літературі (цікаво, що російські футуристи були значною мірою українського походження: Бурлюки, Маяковський, Кручоних, Божидар…)
1931-2003; кожний його великий твір ставав подією в літературному житті: «Велика руда», «Три хвилини мовчання», «Вірний Руслан», «Генерал та його армія»…
село Бутенки, тепер Кобеляцького району Полтавської області
(рос.)
УЛЕ, ЗПС, КЛЭ
1898-1989; в Громадянську війну був у «червоних козаках», а в Другу світову — вже в таборах на сибірському засланні; його проза переважно автобіографічна, відзначається достовірністю; товаришував з Антоненком-Давидовичем
1890-1918; поетка; писала в дусі Олександра Кондратьєва; її мати-росіянка українізувалася під впливом чоловіка, українського етнографа, а дочка таки повернулася до російської
1835-1896; як і Олена Блаватська, дочка Олени Ган; авторка прозаїчних творів про Кавказ (імперського спрямування, але не позбавлених етнографічної цінності)
1880-1965; радянський публіцист; цікавою є історія перекручень, яких він припускався у трьох послідовних виданнях своєї книжки «М. П. Драгоманов» (1924, 1935, 1964)
1894-1958; знаменитий прозаїк, зламаний відомою ждановською постановою; багато перекладав з української
І
И
І
М. Ільїн (Ілля Якович Маршак)
М. Ильин (Илья Яковлевич Маршак)
Бахмут, тепер Артемівськ Донецької області
(рос.)
УЛЕ, КЛЭ
1896-1953; один з найкращих радянських науково-популярних письменників (ініціал «М» нічого не значить; автор зветься просто М. Ільїн, як, наприклад, О. Генрі)
1897-1937; ну, його разом з Євг. Петровим усі знають (крім тих дописувачів Вікіпедії, що вважають його Іллею Арнольдовичем Ільфом, хоча це псевдонім: був письменник І. Ільф, а був громадянин Ілля Арнольдович Файнзільберґ)
1897-1986; один з дуже визначних радянських прозаїків та драматургів; багато писав про Одесу; років у сімдесят опанував зовсім новий стиль і дозволяв собі писати таке, що взагалі не віталося. Багато хто з сучасників вважав його за людину дуже непорядну
1906-1972; дуже вигадливий поет; між іншим, започаткував такий химерний жанр, як науково-фантастична поема
Віра Клюєва
Вера Николаевна Клюева
Маріуполь
(рос.)
КЛЭ
1894-1964; поетеса, перекладачка, філологиня; кілька років очолювала кафедру російської мови в Монгольському університеті (Улан-Батор), зібрала багато матеріалів з монгольського фольклору
Іван Клюшников
Иван Петрович Клюшников
хутір Криничний Сумського повіту Харківської губернії
(рос.)
КЛЭ
1811-1895; поет, прозаїк (це не той Клюшников, якого антинігілістичний роман «Марево»)
Єгор Ковалевський
Егор Петрович Ковалевский
село Ярошівка, тепер Дергачівського району Харківської області
(рос.)
КЛЭ
1809-1868; своєрідний прозаїк та завзятий мандрівник
Кирило Ковальджі
Кирилл Владимирович Ковальджи
село Ташлик, тепер Кам'янське Арцизького району Одеської області
(рос.)
КЛЄ
1930; гарний поет; піклувався про російських молодих аванґардистів
Борис Ковинєв
Борис Константинович Ковынев
село Мар'ївка Полтавської губернії
(рос.)
КЛЭ
1903-1970; дивна річ: поет був зовсім слабенький: ледве міг риму підібрати, а ти диви — принаймні два його вірші стали фактично народними піснями
1898-1940; уславлений радянський журналіст; автор фейлетонів, репортажів, нарисів, оповідань; брав участь у Громадянській війні в Іспанії, прототип Каркова в романі Хемінгуея «По кому подзвін»; репресований
Лідія Компус
Лидия Силуановна Компус
село Ценцевичі біля Луцька
(рос.)
КЛЭ
1896-?; від 1921 року мешкала в Естонії; писала прозу
1912-1997; філолог-германіст, перекладач, видатний правозахисник та публіцист
Наум Коржавін (Наум Мойсейович Мандель)
Наум Коржавин (Наум Моисеевич Мандель)
Київ
(рос.)
КЛЭ, фах. дж.
1925; поет, безперечно, видатний, а от його громадські погляди… Нібито і відсидів, і дисидент, і майже все розуміє, а так і не позбувся імперського вірусу
Володимир Корнілов
Владимир Николаевич Корнилов
Дніпропетровськ
(рос.)
УЛЕ, КЛЭ, фах. дж.
1928-2002; видатний поет-лірик, також цікавий прозаїк; підписував листи протесту проти радянської сваволі, через що багато років був позбавлений можливості друкуватися
Микола Коробка
Николай Иванович Коробка
Кременець, тепер Тернопільської області
(рос.)
УЛЕ, КЛЭ
1872-1921; літературознавець, видавець та дослідник творів Гоголя
село Малоянисоль, тепер Куйбишеве Володарського району Донецької області
(румейс.), (рос.)
УЛЕ, ЛУ-15.III.1984 та 09.II.1989, Радуга№ 6'1988
1903-1938 (репресований); перший визначний поет з приазовських греків (румеїв); організатор грецького літературного життя в Україні, а також на Кавказі; репресований; по батькові — Антонович
Федір Костромітін
Фёдор Иванович Костромитин
село Велика Бабка Чугуївського району Харківської області
посад Крюкове, тепер на території міста Кременчука
(рос.)
КЛЭ
1837-1881; славіст, археолог, етнограф; займався, зокрема, поховальними звичаями давніх слов'ян, а також давньою писемністю, історією літератури, фольклористикою, мовознавством
Аркадій Коц
Аркадий Яковлевич Коц
Одеса
(рос.)
КЛЭ
1872-1943; пролетарський поет і перекладач; працював штейгером у Донбасі; найбільше уславився тим, що переклав російською текст гімну «Інтернаціонал»
село Новий Стародуб, тепер Петрівського району Кіровоградської області
(рос.)
УЛЕ, КЛЭ, РП
1851-1895; видатний революціонер-народник, терорист; автор кількох романів, публіцистичних та пропагандистських творів; шанувальник та популяризатор (в Європі) поезії Тараса Шевченка
1919-?; письменник, критик, автор цікавих літературних портретів
Леонід Крапивников
Леонид Иванович Крапивников
Київ
(рос.)
УЛЕ
1920-1942; авіатор; про пілотів і писав свої вірші
Саша Красний (Олександр Давидович Брянський)
Саша Красный (Александр Давыдович Брянский)
Севастополь
(рос.)
УЛЕ, фах. дж.
1882-1995; мабуть, найстаріший російський поет; до Спілки письменників його прийняли у віці 102 років! І вірші писав до останніх днів!
Іван Кратт
Иван Фёдорович Кратт
село Ольшана, тепер Ічнянського району Чернігівської області
(рос.)
КЛЭ
1899-1950; автор історичних романів про Руську Америку
Ніна Крахмальова
Нина Варфоломеевна Крахмалёва
Дебальцеве, тепер Донецької області
(рос.)
УЛЕ
1926
Данило Крептюков
Даниил Александрович Крептюков
Сквира, тепер Київської області
(рос.)
КЛЭ
1888-1957; прозаїк; член нелегального народницького угруповання в Україні, а після революції — більшовицький діяч у Мурманську; писав, одначе, більше про Україну
село Мала Березайка, тепер Мала Березянка Таращанського району Київської області
(рос.)
УЛЕ, КЛЭ, РП
1840-1895; популярний бульварний письменник, автор сумнозвісних «Петербурзьких нетрів» та ще бридкіших «антинігілістичних» та антисемітських романів; український рух та особисто Тараса Шевченка трактував зневажливо, з монархічних позицій; але Шевченка таки перекладав російською; не плутати з Надією Дмитрівною Хвощинською, яка користувалася псевдонімом «В. Крестовський»
Борис Кржевський
Борис Аполлонович Кржевский
Київ
(рос.)
КЛЭ
1887-1954; літературознавець, перекладач
Сиґізмунд Кржижановський
Сигизмунд Доминикович Кржижановский
Київ
(рос.)
УЛЕ, КЛЭ
1887-1950; його похмура фантастика нагадує раз Булгакова, раз Кафку; майже не видавався до кінця вісімдесятих років
1891-1959; поет, прозаїк та дуже відомий драматург; за деякими відомостями, справжнє прізвище — Сергєєв
Л. Лазарєв (Лазар Ілліч Шиндель)
Л. Лазарев (Лазарь Ильич Шиндель)
Харків
(рос.)
КЛЭ
1924-2010; критик; приятель Віктора Некрасова; воював під Сталінградом; редактор фільму Тарковського«Соляріс»; від 1992 і до самої смерті очолював журнал «Вопросы литературы»
1896-1958; перекладач і коментатор англійської літератури, великий її знавець; писав також історичні романи з англійської тематики та літературні розвідки; дуже любив Харків, хоча мешкав у Москві; разом із смертельно хворою жінкою наклав на себе руки, бо не хотів втрачати її
Марко Ланськой
Марк Зосимович Ланской
Миколаїв
(рос.)
КЛЭ
1909-1990; прозаїк-баталіст; також сатирик, гуморист, детективник, кіносценарист…
Борис Ластовенко
Борис Яковлевич Ластовенко
село Старомайорське Великоновосілківського району Донецької області
(рос.)
УЛЕ
1946; поет, прозаїк
Олександр Лебеденко
Александр Гервасьевич Лебеденко
Черкаси
(рос.)
КЛЭ
1892-1975; учасник Першої світової та Громадянської війн; про них і писав (але не тільки)
1933; поет, перекладач, кандидат психологічних наук; автор чудових імітацій англійських дитячих віршів (найкраща збірка — «Нерозумна конячка»; рос.«Глупая лошадь»)
Кирило Левін
Кирилл Яковлевич Левин
Одеса
(рос.)
КЛЭ
1892-1980; прозаїк; учасник Першої світової війни, був у полоні
Роман Левін
Роман Александрович Левин
Лубни, тепер Полтавської області
(рос.)
УЛЕ
1930; поет, прозаїк, лібретист; один з небагатьох вцілілих в'язнів Берестейського ґетто
Раїса Левіна
Раиса Зельмановна (или Семёновна) Левина
Одеса
(рос.)
УЛЕ
1903-1993; поетка, прозаїкиня; її мандрівне життя дало матеріал для творів і про Маньчжурію, і про Україну
1891-1957; прозаїкиня, драматургиня; послідовна більшовичка і в житті (була політпрацівницею Червоної армії), і в літературі (у творах виправдовувала Голодомор, брала участь у цькуванні Олександра Шумського, Миколи Скрипника, Миколи Хвильового, Івана Микитенка)
Ірина Левченко
Ирина Николаевна Левченко
Кадіївка, тепер Луганської області
(рос.)
КЛЭ
1924-1973; прозаїкиня; учасниця Другої світової війни, Герой СРСР; 1961 отримала медаль Флоренс Найтінґейл (починала на фронті санінструкторкою); тематика творів типово радянська: війна, цілина, будівництво
І. Лежнєв (Ісай Григорович Альтшулер)
И. Лежнев (Исай Григорьевич Альтшулер)
Миколаїв
(рос.)
КЛЭ
1891-1955; літературознавець та публіцист; 1926 року як «зміновіхівець» був висланий за кордон, але вже 1930 повернувся й був прийнятий до ВКП(б) (1933)
Тамара Леонова
Тамара Ивановна Леонова
Катеринослав, тепер Дніпропетровськ
(рос.)
УЛЕ
1909-1973; прозаїкиня
Ольга Лепко
Ольга Александровна Лепко
Ізмаїл, тепер Одеської області
(рос.)
УЛЕ
1840-1905; поетеса, перекладачка з української, польської, французької; її книжка «Чигиринский торбанист-певец» містила переклади з Шевченка, Котляревського та Гулака-Артемовського поряд з оригіналами
Микола Лернер
Николай Осипович Лернер
Одеса
(рос.)
КЛЭ
1877-1934; визначний літературознавець, биограф Олександра Пушкіна, Петра Чаадаєва, Аполлона Григор'єва, Миколи Лєскова та інших
Юрій Либединський
Юрий Николаевич Либединский
Одеса
(рос.)
УЛЕ, КЛЭ
1898-1959; прозаїк; серед радянських вважався за визначного; учасник Громадянської та Другої світової воєн
Євгенія Лизунова
Евгения Васильевна Лизунова
Дніпропетровськ
(казах.), (рос.)
УЛЕ, КЛЭ
1926-1993; літературознавиця; членкиня-кореспондентка Національної академії наук Казахстану
Віктор Ликов
Виктор Васильевич Лыков
Бердянськ Запорізької області
(рос.)
УЛЕ
1930-1993; прозаїк, кіносценаріст; служив на флоті, про море й писав (гостросюжетний роман «Море солоне» був аж на три томи)
Семен Липкін
Семён Израилевич Липкин
Одеса
(рос.)
КЛЭ
1911-2003; поет, перекладач (переважно зі східних мов), автор роману «Декада» про сталінську «національну політику»; зберіг рукопис заарештованого роману Ґроссмана; 1979 року вийшов зі Спілки радянських письменників на знак протесту проти виключення Віктора Єрофєєва та Євгена Попова
1913-1993; поет, автор текстів багатьох пісень, зокрема «Дорога моя столиця», яка вже після його смерті стала гімном Москви; воював, був тяжко поранений
Тетяна Литвинова
Татьяна Александровна Литвинова
село Довгалівка Балаклійського району Харківської області
(рос.)
УЛЕ
1956; поетеса
Леонід Лиходєєв
Леонид Лиходеев (Леонид Израилевич Лидес)
Юзівка, тепер Донецьк
(рос.)
КЛЭ, фах. дж.
1921-1994; дуже гострий сатирик
Бенедикт Лівшиць
Бенедикт Константинович Лившиц
Одеса
(рос.)
УЛЕ, КЛЭ
1887-1938; поет-футурист, але не без впливу символістів; залишив цікаві спогади про братів Бурлюків та інших футуристів; репресований
1905-?; перекладачка з французької та іспанської (Дідро, Бальзак, Жорж Санд, Моріак, Бласко Ібаньєс, новітні латиноамериканські письменники і багато інших)
1875-1933; серед більшовицьких діячів не найгірший; був добре освічений, виступав як філософ, літературознавець, драматург; багато перекладав, зокрема, нобелевських лауреатів Гессе та Шпіттелера; добре знав українську літературу, залишив низку праць про Шевченка, Коцюбинського, Драгоманова, Лесю Українку
Олена Любарьова
Елена Петровна Любарёва
Київ
(рос.)
КЛЭ
1917-?; критикиня, літературознавиця
Володимир Ляленков
Владимир Дмитриевич Ляленков
Костянтинівка, тепер Донецької області
(рос.)
КЛЭ
1930; прозаїк; за основним фахом будівельник та гідротехнік
Володимир Лясковський
Владимир Георгиевич Лясковский
Катеринослав, тепер Дніпропетровськ
(рос.)
УЛЕ
1918-?; прозаїк
Микола Ляшко
Николай Ляшко (Николай Николаевич Лященко)
Лебедин, тепер Сумської області
(рос.)
УЛЕ, КЛЭ
1884-1953; небезталанний прозаїк більшовицького напрямку, один з керівників літературного угруповання «Кузница»; двічі був репресований за царату; для українського читача, мабуть, найцікавіша його автобіографічна повість «Микола з Лебедина»
В. Львов-Рогачевський
В. Львов-Рогачевский (Василий Львович Рогачевский)
Харків
(рос.)
КЛЭ
1874-1930; літературознавець та критик; автор монографії «Русско-еврейская литература», передмови до творів О. П. Бібіка, праць про Горького, Вересаєва, Чехова, Блока, Беранже, Верхарна та ін.; напівмарксист
М
М
Іван Мавроді
Иван Мавроди, Иван Васильевич Мавроди
село Катаржине, тепер Червонознам'янка Іванівського району Одеської області
(болг.), (рос.)
УЛЕ
1911-1981; прозаїк; учасник Другої світової війни; до війни писав болгарською мовою, після — російською
Олексій Макаренко
Алексей Алексеевич Макаренко
Харків
(рос.)
КЛЭ
1860-1942; фольклорист, етнограф; був засланий до Сибіру; автор однієї з найкращих праць про російський обрядовий фольклор «Сибирский народный календарь в этнографическом отношении» (1913); загинув під час блокади Ленінграда
1893-1920; поет, перекладач, філософ; Ілля Еренбург називав його «київським Вячеславом Івановим», а академік Гаспаров — «київським Малларме»; загинув у лавах білої армії під Ростовом
1912-1986; визначний літературознавець, спеціалізувався головним чином у російській літературі XVIII століття; професор Ленінградського університету; учасник оборони Ленінграда
Марко Максимов
Марк Максимов (Марк Давидович Липович)
Сновськ, тепер Щорськ Чернігівської області
(рос.)
КЛЭ
1918-?; поет; також трохи драматург та кіносценарист; перекладач; учасник Другої світової війни, був у полоні, втік, воював у партизанському з'єднанні
Юрій Мамакін
Юрий Анатольевич Мамакин
Харків
(рос.)
УЛЕ
1940; прозаїк; за фахом інженер-будівельник
Геннадій Мамлін
Геннадий Семёнович Мамлин
Сімферополь
(рос.)
КЛЭ
1925-2003; дитячий письменник: поет, прозаїк, драматург
Дмитро Марков
Дмитрий Фёдорович Марков, Димитър Тодоров Марков
село Преслав, тепер Запорізької області
(рос.), (болг.)
КЛЭ, фах. дж.
1913-1990; літературознавець, фахівець із соцреалізму, колишній свинопас із болгарського села, а згодом дійсний член Академії наук СРСР; віршував болгарською мовою
1915-1990; один з найвідоміших радянських поетів-піснярів (автор тесту пісні «Подмосковные вечера»); разом з Костянтином Симоновим написав книгу «Луганчане»; українській тематиці присвячено багато його віршів, а також книга спогадів «Сімейний альбом»
село Блистова, тепер Менського району Чернігівської області
(рос.)
УЛЕ, КЛЭ
1894-1975; провідний російський бібліограф; також критик
Йосип Машбіц-Вєров
Иосиф Маркович Машбиц-Веров
Катеринослав, тепер Дніпропетровськ
(рос.)
КЛЭ
1900-1989; критик, літературознавець
Семен Машинський
Семён Иосифович Машинский
село Білозір'я, тепер Черкаського району Черкаської області
(рос.)
УЛЕ, КЛЭ
1914-1978; літературознавець
Єлеазар Мелетинський
Елеазар Моисеевич Мелетинский
Харків
(рос.)
КЛЭ, фах. дж.
1918-2005; визначний фольклорист та етнограф, один із чільних представників структуралізму в радянській науці; друкувався у «Всесвіті»; учасник Другої світової війни (незадовго до смерті опублікував цікаві спогади); був репресований
Володимир Мельник
Владимир Александрович Мельник
Ніжин, тепер Чернігівської області
(рос.)
УЛЕ
1941; літературознавець
Олександра Мельникова
Александра Николаевна Мельникова
село Шедієве, тепер Новосанжарського району Полтавської області
(рос.)
УЛЕ
1848-1902; авторка дитячих оповідань та казок, збірки віршів, цінних спогадів про Тараса Шевченка, Марію Башкирцеву, Петра Чайковського
Іван Мельниченко
Иван Максимович Мельниченко
село Возсіятське, тепер Єланецького району Миколаївської області
(рос.)
УЛЕ
1930; поет, прозаїк
Морис Мендельсон
Морис Осипович Мендельсон
Катеринослав, тепер Дніпропетровськ
(рос.)
КЛЭ
1904-1982; критик, літературознавець, фахівець з американської літератури, бо довго мешкав у США
Раїса Мессер
Раиса Давыдовна Мессер
Катеринослав, тепер Дніпропетровськ
(рос.)
КЛЭ
1905-1984; радянська літературознавиця
Ізраїль Меттер
Израиль Моисеевич Меттер
Харків
(рос.)
КЛЭ
1909-1996; прозаїк; за його повістю поставлено відомий кінофільм «До мене, Мухтар!»
Анатолій Мєдников
Анатолий Михайлович Медников
Катеринослав, тепер Дніпропетровськ
(рос.)
КЛЭ
1918-?; прозаїк; писав про робітників та про війну
Дмитро Мирський
князь Дмитрий Петрович Святополк-Мирский
село Гіївка, тепер у складі Люботина Харківської області
(рос.), (англ.)
КЛЭ
1890-1939; визначний критик та літературознавець, також трохи поет; член комуністичної партії Великої Британії; репресований, загинув на Колимі
Валерій Митрохін
Валерий Владимирович Митрохин
село Арпач, тепер Ленінського району Автономної Республіки Крим
(рос.)
УЛЕ
1946; поет, прозаїк, журналіст
Анатолій Мілявський
Анатолий Исаевич Милявский
Сімферополь
(рос.)
УЛЕ
1925-1999; поет, прозаїк, доктор медичних наук, учасник Другої світової війни (служив у штурмовій авіації)
Емілій Міндлін
Эмилий Львович Миндлин
Олександрівськ, тепер Запоріжжя
(рос.)
КЛЭ
1900-1981; як прозаїк і поет цілковито радянський, але залишив цікаві спогади про Волошина, Цвєтаєву та ін.
1848-1906; філолог та історик-еллініст, член-корреспондент Петербурзької академії наук; УЛЕ вважає його і російським, і українським, отже, можливо, прийдеться перенести до іншого списку
1937; лірична поетка; авторка відомих дитячих віршів (також у формі пісень)
Михайло Морозов
Михаил Владимирович Морозов
Балта, тепер Одеської області
(рос.)
КЛЭ
1868-1938; письменник і літературний критик; до революції більшовик-підпільник
Микола Моршен (Микола Миколайович Марченко)
Николай Моршен (Николай Николаевич Марченко)
Бірзула, тепер Котовськ Одеської області
(рос.)
СПРЗ, фах. дж.
1917-2001; поет, дуже винахідливий у царині форми; представник «другої хвилі» еміграції
Костянтин Мочульський
Константин Васильевич Мочульский
Одеса
(рос.)
КЛЭ
1892-1948; визначний літературознавець, автор монографій про Федора Достоєвського, Володимира Соловйова, Миколу Гоголя та ін.; емігрант; переслідувався гестаповцями
Н
Н
Ніна Над'ярних
Нина Степановна Надъярных
Остер, тепер Козелецького району Чернігівської області
(рос.)
УЛЕ
1927; літературознавиця, головна наукова співробітниця Інституту світової літератури РАН, авторка багатьох досліджень з української літератури, зокрема монографії про Дмитра Чижевського (2005)
Ольга Накко
Ольга Егоровна Накко
Одеса
(рос.)
УЛЕ
1832-1919; прозаїкиня; тривалий час учителювала у Вилковому та селах Ізмаїльського повіту; в її оповіданнях та нарисах багато уваги приділено життю українських, молдавських, болгарських та гагаузьких селян
1911-1987; прозаїк (також кіносценаріст); автор одної з найкращих повістей провійну — «В окопах Сталінграда»; багато писав про Київ; був виключений зі Спілки письменників і примушений до еміґрації
1917-1977; літературознавиця, авторка праць про романтизм у європейських літературах; одна з керівниць проєкту багатотомної «Історії всесвітньої літератури»
1908-1976; один з найвизначніших російських дитячих письменників, автор славетного Незнайка
Ілля Нусінов
Илья Исаакович Нусинов
Київ
(рос.)
КЛЭ
1920-1970; драматург та кіносценарист; працював у співавторстві з С. Л. Лунгіним; найкращий фільм за їхнім сценарієм — «Жив співучий дрізд»
Ісак Нусінов
?
Черняхів, тепер Житомирської області
(рос.), (їдиш)
КЛЭ
1889-1950; критик та літературознавець, автор досліджень про Менеделе Мойхер-Сфоріма, Шолом-Алейхема, Переца Маркіша, а також Шекспіра, Діккенса, Пушкіна, Лева Толстого, Чехова, Роллана, Пруста; репресований; по батькові — Маркович
1913-?; нарисовець, повістяр, перекладач із таджицької, узбецької, татарської
Ольга Озаровська
Ольга Эрастовна Озаровская
Миколаїв
(рос.)
КЛЭ
1874-1933; фольклористка (північноросійський фольклор); її відкриття та виконання билин з естради були сенсацією в тогочасній Москві; працювала під началом Дмитра Менделєєва, про якого залишила спогади
Лев Озеров
Лев Озеров (Лев Адольфович Ґольдберґ)
Київ
(рос.)
КЛЭ, фах. дж.
1914-1996; поет (першу свою збірку, «Приднепровье», видав у Києві);також перекладач (зокрема, переклав багато українських поезїй), літературознавець (перша його окрема літературознавча книжка була про творчість Павла Тичини; згодом чимало зробив для повернення імен забутих, репресованих чи замовчуваних поетів — Ахматової, Пастернака, Заболоцького, Кедріна, Оболдуєва; також був заповзятим оборонцем російської літери ё)
Олександр Ойслендер
Александр Ефимович Ойслендер
село Ходорків, тепер Попільнянського району Житомирської області
(рос.)
КЛЭ
1908-1963; поет, перекладач; служив на Чорноморському, а під час війни — на Північному флоті
Петро Ойфа
Пётр Наумович Ойфа
Єлисаветград, тепер Кіровоград
(рос.)
КЛЭ
1907-1987; поет; воював на Ленінградському фронті
Юліан Оксман
Юлиан Григорьевич Оксман
Вознесенськ Херсонської губернії, тепер Миколаївської області
1899-1960; прозаїк, драматург; видатний стиліст; автор романів «Заздрість» та «Три гладуни»; в розвідці Аркадія Бєлінкова «Загибель та здача радянського інтелігента» постать Олеши взято як модельну для цілого покоління письменників
Йосип Ольшанський
Иосиф Григорьевич Ольшанский
Кременчук
(рос.)
КЛЭ
1918-2003; драматург, киносценарист, прозаїк; найвідоміший фільм за його сценарієм — «Дом, в якому я живу»
О. Л. д'Ор (Йосип Львович Оршер)
О. Л. д'Ор (Осип Львович Оршер)
село Старе Переяславського повіту Полтавської губернії, тепер Бориспільського району Київської області
(рос.)
КЛЭ, РП
1878-1942; сатирик, автор славнозвісної пародійної «Російської історії»
Володимир Орлов
Владимир Иванович Орлов
Полтава
(рос.)
КЛЭ
1916-1974; автор научно-популярних творів
Валентина Осеєва
Валентина Александровна Осеева-Хмелева
Київ
(рос.)
КЛЭ
1902-1969; дуже відома свого часу радянська дитяча письменниця
1903-1942; славетний співавтор «Дванадцяти стільців» та «Золотого теляти», брат славетного Валентина Катаєва
Дмитро Петровський
Дмитрий Васильевич Петровский
Дроздівка, тепер Куликівського району Чернігівської області
(рос.)
КЛЭ
1892-1955; як поет (і трошки художник: був близький до «Червоного валета») — авангардист; як прозаїк — цілком радянський оповідач історій про партизанів Громадянської війни (сам брав участь)
село Димерка, тепер Велика Димерка Броварського району Київської області
(рос.)
КЛЭ, фах. дж.
1807-1885; легендарний дисидент царських часів; був пов'язаний із Герценом, але той здався Печеріну не досить радикальним; скінчив тим, що прийняв католицизм і став єзуїтом; залишив цікаві спогади; його поезії також варті уваги (були під забороною і за царату, і за радянщини); ненависть до зажерливої російської держави вилилася у знамениті рядки: «Как сладостно отчизну ненавидеть и жадно ждать ее уничиженья!»
Семереньки, тепер Тростянецького району Сумської області
(рос.)
КЛЭ, фах. дж.
1876-1965; авторка мемуарів; підготувала до друку листи чоловіка (Максима Горького) до неї; головна її заслуга — праця в Політичному Червоному хресті за більшовиків (до 1937 року їй вдавалося декого врятувати чи хоча б полегшити долю)
Олександр Письменний
Александр Григорьевич Письменный
Бахмут, тепер Артемівськ Донецької області
(рос.)
КЛЭ
1909-1971; прозаїк (радянський — більше нема чого додати)
Захарій Плавскін
Захарий Исаакович Плавскин
Маріуполь
(рос.)
КЛЭ
1918; літературознавець, фахівець із іспанської літератури (кваліфікації набув, зокрема, під час Громадянської війни в Іспанії, де був добровольцем; брав участь і в Другій світовій); автор ґрунтовних праць про Сервантеса, Лопе де Вегу, Аларкона, Гильєна, про латиноамериканську літературу…
Микола Плиско
Николай Гаврилович Плиско
Харків
(рос.)
КЛЭ
1903-1941; критик (зокрема, писав про Миколу Бажана); загинув у битві під Москвою
1806-1886; поет; тематика його творів пов'язана з Україною; батько Сергія Подолинського — українського економіста, передтечі сучасної екологічної економіки
Ян Поліщук
Ян Азарович Полищук
Київ
(рос.)
КЛЭ
1921-?; радянський сатирик; писав переважно у співавторстві з Б. А. Приваловим та Б. А. Єгоровим; також автор наукових праць із теорії фейлетону та стилістики сатиричної літератури.
Марко Поляков
Марк Яковлевич Поляков
Вовчанськ, тепер Харківської області
(рос.)
КЛЭ
1916; літературознавець; досліджував Бєлінського, але має в доробку й працю про Тараса Шевченка; заснував Незалежну академію естетики та вільних мистецтв
1922-2004; за фахом військовий лікар, учасник Великої Вітчизняної війни; як і батько (див. нижче), працював значною мірою в жанрі наукової біографії, зокрема написав книгу про академіка М. Вавилова, таким чином спокутувавши провину батька за вихваляння Трохима Лисенка; також автор життєпису Луки Войно-Ясенецького; був правозахисником, емігрував, помер на чужині
Олександр Поповський
Александр Данилович Поповский
селище Великий Токмак Катеринославської губернії, тепер місто Токмак Запорізької області
(рос.)
КЛЭ
1897-1982; драматург, автор кепської художньої прози, але також і цікавих творів у научно-художньому жанрі; хоча, знов-таки, апологет сумнозвісного академіка Лисенка…
1856-1929; дуже популярний свого часу прозаїк — і надзвичайно плодовитий; але славу свою пережив; приятель Чехова
Віра Потапова
Вера Потапова (Вера Аркадьевна Длигач)
Київ
(рос.)
КЛЭ
1910-1992; поетеса і перекладачка; співпрацювала з Ахматовою в перекладі давньоєгипетської лірики; переклала, між іншим, і «Енеїду» Котляревського; загалом помітна представниця російської перекладацької школи післявоєнної доби
село Петрушеве Херсонської губернії, тепер Показове Добровеличківського району Кіровоградської області[4]
(рос.)
КЛЭ, фах. дж.
1898-1988; найбільш відома як перекладачка творів Кафки, Фолкнера, Селінджера та Воннеґута; її перекладацький доробок дуже великий, стилістичне опрацювання — досконале, хоча дещо вона вносила від себе; також мемуаристка
Данило Ратгауз
Даниил Максимович Ратгауз
Харків
(рос.)
КЛЭ, СПРЗ
1868-1937; емігрантський поет
Євген Ратнер
Евгений Ильич Ратнер
Харків
(рос.)
КЛЭ
1911; автор пропагандивних виробничих нарисів
Василь Регінін
Василий Александрович Регинин
Біла Церква
(рос.)
КЛЭ
1883-1952; журналіст, драматург, автор лібрето оперет
Соломон Рейсер
Соломон Абрамович Рейсер
Київ
(рос.)
КЛЭ, фах. дж.
1905-1989; бібліограф і літературознавець, викривач багатьох літературознавчих міфів, автор ґрунтовної монографії «Палеография и текстология нового времени»
1911-1998; прозаїк, який урятувався від сталінського терору (був репресований на початку 1930-х), пробився до літератури ще до відлиги, став автором популярних повістей для юнацтва («Кортик» та інші), в добу застою зумів відобразити фактично заборонену тему Голокосту («Важкий пісок»), а особливо відзначився в добу Перебудови («Діти Арбата» та подальші романи з цього циклу)
1901-1996; перекладачка і літературознавиця; мемуаристка
Євген Рисс
Евгений Самойлович Рысс
Харків
(рос.)
КЛЭ
1908-1973; прозаїк і драматург; писав переважно для юнацтва; значне місце в його творчості займає пригодницька тематика
Орина Роднянська
Ирина Бенционовна Роднянская
Харків
(рос.)
КЛЭ, фах. дж.
1935; критикиня і літературознавиця; відзначається широким колом зацікавлень: писала і про російських класиків, і про слов'янофілів, і про сучасних західноєвропейських прозаїків, і про філософів першої половини XX століття
Семен Родов
Семён Абрамович Родов
Херсон
(рос.)
КЛЭ
1893-1968; поет і літературний критик; як провідний ідеолог журналу «На посту» відзначився «голобельною» критикою всього талановитого, але нам цікавий не тільки цим, але й тим, що перекладав з української (також з білоруської, їдишу та інших мов)
Михайло Рудерман
Михаил Исаакович Рудерман
Харків
(рос.)
КЛЭ
1905-1984; поет, автор знаменитої «Пісні про тачанку» (на жаль, в ній геніальний винахід Нестора Івановича подається як більшовицький)
1879-1925; терорист, організатор убивств міністра Плеве, князя Сергія Олександровича; як літератор був близький до декадансу; вірші його позначені впливом Зінаїди Гіппіус; серед прози виділяються повісті «Кінь блідий» та «Кінь вороний», роман «Те, чого не було», де добре показано боротьбу проти тиранії царизму та більшовизму
Роман Самарін
Роман Михайлович Самарин
Харків
(рос.)
КЛЭ
1911-1974; літературознавець, фахівець із англійської літератури
Сатуновский Ян
Вадим Сафонов
Вадим Андреевич Сафонов
Керч
(рос.)
КЛЭ
1904-2000; прозаїк, за фахом біолог; автор науково-художньої прози, історичних романів та повістей, спогадів про Данила Андрєєва, книги дорожніх записів «Дзвін Говерли», документальної повісті про Т. Шевченка та М. Щепкіна; почесний громадянин Керчі
Святослав Сахарнов
Святослав Владимирович Сахарнов
Артемівськ, тепер Донецької області
(рос.)
КЛЭ
1923-2010; військовий моряк і письменник-марініст; починав з «Морських казок», де вдало поєднав потішні та пізнавальні мотиви, пізніше писав казки й про мешканців суходолу; за особистим проханням Індіри Ганді переказав фрагменти «Рамаяни»; єдиний роман для дорослих — «Камікадзе» — написано на основі знайомства з японським льотчиком-смертником (Сахарнов воював від 1941 аж до розгрому Японії)
1903-1964; поет, автор славетної «Гренади»; обдарований і дотепний, він навряд чи сумнівався в комуністичних ідеалах, але до конкретної комуністичної влади ставився саркастично; також відомий як драматург та перекладач (зокрема, українських поетів)
Олексій Свирський
Алексей Иванович Свирский
Петербург, але за деякими іншими відомостями — Житомир
(рос.)
КЛЭ
1865-1942; прозаїк, автор зворушливих повістей про люмпен-пролетаріїв
Олексій Селивановський
Алексей Павлович Селивановский
Ольгопіль, тепер Чечельницького району Вінницької області
1872-1930; літературознавець; про Пушкіна писав; член-кореспондент Петербурзької академії наук
Ніна Сігал-Жирмунська
Нина Александровна Сигал-Жирмунская
Одеса
(рос.)
КЛЭ
1919; досконала літературознавиця і перекладачка; фахівчиня з французької літератури
Моріс Сімашко
Морис Симашко (Морис Давидович Шамис)
Одеса
(рос.)
КЛЭ
1924-2000; автор надзвичайно цікавої історичної прози, яка була сповнена натяків на реалії радянської сучасності; також на матеріалі власного досвіду написав повість про штрафбат «Гу-га»
1919-1986; видатний поет; учасник Другої світової війни (був тяжко поранений); 1958 року виступив із засудженням Бориса Пастернака, але пізніше відчув каяття з цього приводу, тяжко переживав (подейкували навіть, що саме це спричинялося до його важкої нервової недуги після 1977)
1913-1972; популярний і серйозний поет; тричі був репресований (1934—1938, 1941—1944, 1951—1955), що, однак, не мало особливого впливу на його творчість; перекладав з української
1889-1941; фольклорист і літературознавець; академік АН УРСР; разом із братом-близнюком Борисом зібрав багато фольклорних матеріалів, але, на жаль, не стільки в Україні, як у колишній Новгородській губернії
Наталя Соколова
Наталия Викторовна Соколова
Одеса
(рос.)
КЛЭ
1916-2002; прозаїкиня, літературна критикиня
Володимир Соловйов
Владимир Александрович Соловьёв
Суми
(рос.)
КЛЭ
1907-1978; автор віршованих п'єс на історичні теми; також перекладач
1793-1833; прозаїк, критик, журналіст; безпосередній попередник Гоголя в освоєнні української тематики російською літературою; був близький до декабристів
Віктор Соснора
Виктор Александрович Соснора
Алупка
(рос.)
КЛЭ, фах. дж.
1936; поет, прозаїк; один із найяскравіших представників російського поетичного авангарду
Сергій Спаський
Сергей Дмитриевич Спасский
Київ
(рос.)
КЛЭ
1898-1956; поет, прозаїк, лібретист, перекладач; різку критику зустріла його повість про Олександра Ульянова — терориста, старшого брата Леніна
Кордишівка Вінницького району й Вінницької області (в КЛЭ вказано, що Вороновицького району, але то аберація: в 1920 районів ще не існувало, були повіти, а Вороновицький дійсно існував (і Кордишівка таки входила до нього), але був скасований у п'ятдесяті роки)
1892-1969; поет, перекладач; замолоду, служивши в москалях, дезертував і втік через кордон до Парижу, де був францисканським монахом, а повернувся вже за більшовиків
1876-1945; дуже відомий свого часу драматург, автор славнозвісної «Любови Ярової»
Тамара Трифонова
Тамара Казимировна Трифонова
містечко Кача, тепер селище Сімферопольського району АРК
(рос.)
КЛЭ
1904-1962; літературознавиця
Йосип Тронський
Иосиф Моисеевич Тронский
Одеса
(рос.)
КЛЭ
1897-1970; філолог-класик, найбільший у СРСР знавець античної літератури; прізвище Троцький мусив змінити на Тронський через особливі обставини
Василь Туманський
Василий Иванович Туманский
село Чорториги, тепер Шевченкове Глухівського району Сумської області
(рос.)
КЛЭ
1800-1860; поет-романтик; був попечителем полтавської гімназії
брати Тур
братья Тур
село Таганча, тепер Канівського району Черкаської області, та Київ
(рос.)
КЛЭ
ніякі не брати, а колективний псевдонім Леоніда Давидовича Тубельського (1905—1961) та Петра Левовича Рижєя (1908—1978), популярних радянських драматургів
Володимир Турбін
Владимир Николаевич Турбин
Харків
(рос.)
КЛЭ, фах. дж.
1927-1993; дуже цікавий літературний критик та публіцист (крім того, наприкінці життя почав друкувати дотепну фантастичну прозу)
Майя Туровська
Майя Иосифовна Туровская
Харків
(рос.)
КЛЭ
1924; кінокритикиня, літературна критикиня, співавторка сценарію фільму «Звичайний фашизм»
1906-1965; автор гостросюжетних прозаїчних творів; хрещеник Дмитра Яворницького; мати була далекою родичкою Гоголя, а батько позував Рєпіну для «Запорожців»
Іван та Олександра Тхоржевські (Іван-та-Мар'я)
Иван Феликсович и Александра Александровна Тхоржевские (спільний псевдонім Иван-да-Марья)
1924-2004; поет (в 14 років, після виходу в Харкові першої поетичної книжки, його називали Моцартом російської поезії); вісімнадцяти років репресований, через рік потрапив на фронт, був поранений при форсуванні Дніпра; в сімдесяті роки емігрував до Сполучених Штатів
Ф
Ф
Зиновій Фазін
Зиновий Фазин (Зиновий Исаакович Факторович)
Київ
(рос.)
КЛЭ
1906-?; дитячий письменник комуністично-патріотичного спрямування
1955; поет, представник так званої «наукової поезії»; також фахівець із зоології безхребтових, один з провідних знавців фауни скорпіонів у всьому світі
1858-1903; вчений надзвичайно широкого профілю: залишив дослідження у галузях математики, природознавства, хімії, економіки, соціології, філософії; також літературний критик і автор роману «Обложений Севастополь»; загинув під час експерименту у своїй лабораторії
Езра Фінінберґ
?
Умань
(їдиш), (івр.), (рос.)
КЕЭ, КЛЭ
1899-1946; поет і драматург; один з класиків єврейської (їдиш) дитячої літературі; перекладав Михайла Коцюбинського; помер від важкого поранення, отриманого на фронті; по батькові — Йосифович
Віктор Фінк
Виктор Григорьевич Финк
Одеса
(рос.)
КЛЭ
1888-1973; прозаїк і перекладач; під час Першої світової війни воював у Іноземному легіоні, про що написав популярний свого часу роман (перекладений багатьма мовами)
Геннадій Фіш
Геннадий Семёнович Фиш
Одеса
(рос.)
КЛЭ
1903-1971; поет, прозаїк, перекладач, кіносценарист, автор науково-популярних нарисів, а також нарисових книжок про країни Скандинавії; брав участь у радянсько-фінській війні
Володимир Фоменко
Владимир Дмитриевич Фоменко
Чернігів
(рос.)
КЛЭ
1911-1990; прозаїк соцреалістичного напрямку; під час Другої світової війни артилерійський офіцер
Олександр Фомін
Александр Григорьевич Фомин
село Гусятин, тепер Чемеровецького району Хмельницької області
1902-1979; літературознавець; написав небагато (бо був ледачий), але підтримував нові напрямки в науці, завжди допомагав колегам; був великим життєлюбом
1912-1976; поет і драматург; автор славетного пародійного «Повернення Онегіна», за яке зазнав гонінь від сталінського поплічника Жданова
Йосип Халіфман
Иосиф Аронович Халифман
Могилів-Подільський
(рос.)
КЛЭ
1902-1988; автор виняткових науково-художніх творів про комах (бджіл, мурах, джмелів, термітів)
Юрій Ханютін
Юрий Миронович Ханютин
Харків
(рос.)
КЛЭ
1929-1978; кінодраматург і критик
Микола Харджієв
Николай Иванович Харджиев
Каховка
(рос.)
КЛЭ
1903-1996; видатний літературознавець; також виступав як прозаїк
Яків Хелемський
Яков Александрович Хелемский
Васильків
(рос.)
КЛЭ
1914-2003; поет, перекладач (українських, чеських, аварських, польських, а особливо білоруських поетів); дуже відомий як автор текстів пісень (переважно на музику Дунаєвського та Мокроусова; виконував їх понад усе Марк Бернес)
1733-1807; поет і драматург (також прозаїк), найбільший представник російського класицизму
Олександр Хмєлик
Александр Григорьевич Хмелик
Алупка
(рос.)
КЛЭ
1925-2001; драматург та кіносценарист
Ольга Холмська
Ольга Петровна Холмская
Катеринослав, нині Дніпропетровськ
(рос.)
КЛЭ
1896-?; перекладачка; переклала російською величезний корпус творів англомовних авторів від Діккенса до Фолкнера; також перекладала з французької, писала оповідання для дітей та праці з теорії перекладу
Владислав Холшевников
Владислав Евгеньевич Холшевников
Київ
(рос.)
КЛЭ
1910-2000; літературознавець, автор досліджень у галузі віршознавства
Ц
Ц
Ісраель Цинберґ
?
село Козачок Волинської губернії (імовірно, сучасне село Козачки Лановецького району Тернопільської області)
(рос.), (їдиш)
КЕЭ
1873-1939; історик єврейської літератури (автор фундаментальної багатотомової монографії), публіцист; репресований, загинув у Владивостоцькому концтаборі; в російськомовному середовищі був відомий під ім'ям і по батькові Сергій Лазарович
Єгуда Лейб Цирельсон
?
Козелець Чернігівської губернії
(їдиш), (рос.)
КЕЭ
1859-1942; рабин, громадський діяч, публіцист і релігійний письменник; забитий нацистами
Ч
Ч
Михайло Червинський
Михаил Абрамович Червинский
Одеса
(рос.)
КЛЭ
1911-1965; поет і драматург; працював переважно в співавторстві з В. З. Массом (зокрема вони написали лібрето оперети «Трембіта» на музику Юрія Мілютіна)
Леонід Черкаський
Леонид Евсеевич Черкасский
Черкаси
(рос.)
КЛЭ, КЕЭ
1925-2003; видатний літературознавець і перекладач з китайської, один з провідних синологів у російському літературознавстві
1880-1932; поет, яскравий сатирик, що вплинув на Маяковського, але також і лірик; відомий ще як перекладач (Гайне та ін.), а в пізній його творчості (в еміграції) значне місце посіла проза
Микола Чуковський
Николай Корнеевич Чуковский
Одеса
(рос.)
КЛЭ
1904-1965; прозаїк, перекладач (в молоді роки також поет); значне місце серед його доробку займають біографічні повісті про мандрівників; син відомого дитячого поета й літературознавця Корнія Чуковського; учасник фінської війни та оборони Ленінграду
Ш
Ш
Олександр Шаров
Александр Израилевич Шаров
Київ
(рос.)
КЛЭ
1909-1984; прозаїк, найбільш відомий як фантаст і казкар (іноді його тексти наближувалися до жанру притчі, іноді ж містили досить ризиковані натяки на радянські реалії); учасник Другої світової війни, мав ордени; за фахом біолог
1866-1938; видатний філософ; значна частина його праць (особливо ранніх) поєднує літературно-критичний аналіз творів відомих письменників (Шекспір, Достоєвський, Толстой, Ібсен, Чехов тощо) з філософськими роздумами над ними; вплинув на Альбера Камю і взагалі на європейський екзистенціалізм
Костянтин Шильдкрет
Константин Георгиевич Шильдкрет
Миколаїв
(рос.)
КЛЭ
1886-1965; історичний романіст (за деякими оцінками — псевдоісторичний: принаймні «першого російського авіатора» з його повісті «Крила холопа» ніколи не існувало)
Зінаїда Шишова
Зинаида Константиновна Шишова
Одеса
(рос.)
КЛЭ
1898-1977; авторка історичних романів для юнацтва; також мемуаристка і перекладачка (з молдавської та литовської)
1879-1937; видатний філософ, літературознавець і перекладач; у своїх працях випередив досягнення пізнішої структурної поетики; відзначаються ґрунтовністю його коментарі до творів Діккенса, Теккерея, Байрона
Михайло Штительман
Михаил Ефимович Штительман
Одеса
(рос.)
КЛЭ
1911-1941; прозаїк і журналіст цілком радянського штибу; загинув у битві за Москву
1908-1978; прозаїк; тематично значною мірою прив'язаний до України; в радянському дусі писав про громадянську та Другу світову війну, колективізацію тощо; також автор дитячих казок
Щ
Щ
Марко Щеглов
Марк Александрович Щеглов
Чернігів
(рос.)
КЛЭ
1925-1956; критик та літературознавець; від двох років був прикутий до ліжка важкою хворобою
Ю
Матильда Юфіт
Матильда Иосифовна Юфит
Київ
(рос.)
КЛЭ
1909-1993; прозаїкиня; її творчість характеризувалася увагою до деталей та психологічністю; також перекладала азербайджанську, казахську та литовську прозу
1868-1927; прозаїк і драматург; деякі критикували його нестачу художнього смаку, але його твори дуже яскраві емоційно; особливо йому вдавалося відтворення лексичних, синтаксичних та інтонаційних особливостей їдишу засобами російської (в цьому його навіть вважають за попередника Бабеля)
Я
Ім'я
Ім'я рідною мовою
Місце народження
Мова
Джерела
Додаткова інформація
Я
Лев Якубинський
Лев Петрович Якубинский
Київ
(рос.)
КЛЭ
1892-1945; лінгвіст і літературознавець; підкреслював різницю між практичним та поетичним мовленням
1874-1954; педагог і історичний романіст; опублікував книгу «Виховання надлюдини» (1903), але особливо відзначився історичними повістями «Фінікійський корабель», «Вогні на могилах», «Спартак», «Молотобійці» та романами, об'єднаними в трилогію «Нашестя монголів»
Олексій Яровицький
Алексей Яровицкий (Алексей Васильевич Корнев)
Клевань, нині Рівненського району Рівненської області
1920-2003; філолог-античник, фахівець із давньогрецької літератури
Єронім Ясинський
Иероним Иеронимович Ясинский
Харків
(рос.)
КЛЭ
1850-1931; прозаїк: то демократ, то побутописець, то оборонець царату, то палкий прихильник радянської влади; у жанрах теж не дуже перебирав: працював журналістом, а час від часу публікував то драми, то вірші, то переклад поеми Фрідріха Енгельса; втім, спогади залишив цікаві