Сподаренко Іван Васильович

Сподаренко Іван Васильович
Народився	23 січня 1931(1931-01-23)  Стольне, Менський район, Українська СРР, СРСР
Помер	17 грудня 2009(2009-12-17) (78 років)  Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР  Україна
Національність	українець
Діяльність	журналіст, політик
Галузь	журналістика[1] і політика[1]
Alma mater	КНУ імені Тараса Шевченка
Знання мов	українська[1]
Членство	Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання, Верховна Рада України IV скликання і Національна спілка письменників України
Посада	народний депутат України[2], народний депутат України[3] і народний депутат України[4]
Партія	СПУ
У шлюбі з	Сподаренко Валентина Корніївна
Діти	син — Василь, дочки — Ірина та Наталка
Нагороди
Сайт	spodarenko.openua.net/bio.php

Іва́н Васи́льович Сподаре́нко (23 січня 1931, Стольне, Менський район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР — 17 грудня 2009, Київ, Україна) — український журналіст і політик, член Спілки письменників України (з 1984 року). Член Ревізійної комісії КПУ в 1986—1990 роках. Член ЦК КПУ в 1990—1991 роках. Заслужений журналіст Української РСР (1991). Герой України (2006), кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня (2006).

Народився 23 січня 1931 в селі Стольному, Українська РСР, СРСР (тепер Менського району, Чернігівської області). Українець.

У 1957 році закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка за фахом журналіст. Член КПРС з 1959 року.

• 1949—1950 — інструктор, літредактор, секретар редакції газети «Шлях перемоги» (селище Березна).
• 1950—1951 — старший піонервожатий Синявської середньої школи Чернігівської області.
• 1952—1953 — редактор управління прекліше РАТАУ, місто Київ.
• 1956—1960 — літпрацівник редакції газети «Червоний прапор», місто Рівне.
• 1960—1965 — кореспондент РАТАУ у Волинській області.
• 1965—1966 — заступник редактора газети «Радянська Волинь», місто Луцьк.
• 1966—1971 — редактор газети «Радянська Волинь», місто Луцьк.
• 1971—1973 — редактор газети «Зоря Полтавщини», місто Полтава.
• Листопад 1973—2002 — редактор, головний редактор редакції газети «Сільські Вісті».

Працював у редакціях газет «Шлях перемоги», «Червоний прапор», «Радянська Волинь», «Зоря Полтавщини».

Народний депутат України 4-го скликання з квітня 2002 до квітня 2006 від СПУ, № 5 в списку. На час виборів: головний редактор газети «Сільські вісті», безпартійний. Член фракції СПУ (з травня 2002). Голова підкомітету з питань міжнаціональних відносин Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (з червня 2002).

Народний депутат України 5-го скликання з квітня 2006 до листопада 2007 від СПУ, № 4 в списку. На час виборів: народний депутат України, безпартійний. Член фракції СПУ (з квітня 2006). Голова підкомітету з питань міжнаціональних відносин Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (з липня 2006).

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 від Блоку «Наша Україна — Народна самооборона», № 17 в списку. На час виборів: тимчасово не працював, безпартійний. Член фракції Блоку «Наша Україна — Народна самооборона» (з листопада 2007). Секретар Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (з грудня 2007).

23 січня 2006 року указом Президента України В. Ющенка нагороджений званням Героя України.

Помер 17 грудня 2009 року після тяжкої тривалої хвороби. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 33).

• Звання Герой України з врученням ордена Держави (23 січня 2006) — за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку журналістики, послідовне відстоювання принципів свободи слова, багаторічну активну громадсько-політичну діяльність^[5]
• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (11 березня 2005) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної журналістики, об'єктивне висвітлення суспільно-політичних, економічних процесів і проблем розвитку села та з нагоди 85-річчя заснування газети «Сільські вісті»^[6]
• Заслужений журналіст Української РСР (29 січня 1991) — за заслуги у висвітленні питань політичного і соціально-економічного розвитку, активну журналістську діяльність^[7]
• Нагороджений багатьма орденами та медалями Радянського Союзу, зокрема орденами Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани».

• На думку ряду проросійських джерел^{[8][9][10][11][12][13][14][15][16]} Іван Васильович був антисемітом.
• Присвоєння звання Герой України було негативно сприйнято деякими особами. Фрагмент відкритого листа президенту Ющенко проти звання героя України:

  Змушені нагадати, що газета «Сільські вісті», редакційна рада якої очолює Іван Сподаренко, опублікувала кілька десятків (!) Грубих антисемітських статей в стилі геббельсівської пропаганди, що ображають честь і гідність цілої нації. Чи не тому автор указу відзначив послідовність Івана Сподаренка у відстоюванні свободи слова, що той давав добро на подібні публікації? І не в тому чи угледів він його видатні особисті заслуги, що наш «герой» особисто поставив підпис під відверто антисемітських заявою, спрямованим проти «організованого єврейства» і опублікованим в журналі «Персонал плюс», добре відомому, причому не тільки в Україну, своєї неприхованою ксенофобією? Будемо сподіватися, що немає^[17]

Відкритий лист проти присвоєння звання Герой України Іванові Сподаренку підписали:

• Леонід Кравчук, перший Президент України;
• Петро Толочко, професор, доктор історичних наук, академік Національної академії наук України (НАН України);
• Д-р Володимир Малинкович, політолог і правозахисник;
• Ігор Коваленко, академік НАН України, професор;
• Борис Малиновський, професор, членкор НАН України, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат державних премій;
• Володимир Ніколаєв, професор, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат держпремії СРСР;
• Євген Головаха, професор, доктор філософських наук;
• Ісаак Трахтенберг, професор, доктор медичних наук, академік АМН України, членкор НАН України, заслужений діяч науки і техніки України;
• Ілля Левітас, президент Ради національних товариств України;
• Олександр Коротко, поет;
• В. Коваль, професор, доктор технічних наук;
• Ніна Королюк, професор, доктор мистецтвознавства;
• Анатолій Лизогуб, доктор хімічних наук;
• Галина Стрижак, директор Будинку вчених НАН України.

Більшість із них відомі й іншими антиукраїнськими акціями.

• Лідери України
• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І. С.» [Архівовано 20 липня 2020 у Wayback Machine.]
• Открытое письмо к украинской общественности (рос.)