Спорідненість тональностейСпорідненість тональностей — співвідношення двох тональностей, що визначається кількістю і значенням спільних акордів (тобто тих, що складають звуки, спільні для обох тональностей). У мажоро-мінорній системі ладів Спорідненість тональностей має три ступені:
Викладену вище систематизацію спорідненості тональностей запропонував Римський-Корсаков і вон підходить для опису музики XVIII–XIX століть. Натомість в академічній музиці XX століття структура тональності змінилася; втративши колишні обмеження, вона багато в чому стала індивідуалізованою. Тому системи спорідненості тональностей, що стосуються музики минулого, не відображають різноманіття спорідненості тональностей сучасної музики. ![]() Наприклад, якщо в тональності h-moll є гармонії V низькою і II низькою ступенів (з осн. тонами f і с), то завдяки цьому до h-moll може виявитися близькоспорідненою тональність f-moll (див. 2-у частину 9-ї симфонії Шостаковича). У темі мисливців (Des-dur) з симф. казки С. С. Прокоф'єва «Петя і вовк» внаслідок індивідуалізованої структури тональності (у ній дані тільки I ступінь і «Прокоф'євська домінанта» — VII висока) тоніка півтонів нижче (C-dur) виявляється багато ближчою, ніж традиційна домінанта V ступеня (As-dur), гармонія до-рій в темі не з'являється жодного разу. Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia