Співаковський Олександр Онисимович

Співаковський Олександр Онисимович
Співаковський Олександр Онисимович
Народився	30 січня 1888 ; Катеринослав, Російська імперія
Помер	9 травня 1986 (98 років) ; Москва, СРСР
Поховання	Нове Донське кладовище
Країна	Російська імперія; СРСР
Діяльність	науковець
Alma mater	Санкт-Петербурзький політехнічний інститут[d] (1917)
Галузь	вчений в галузі промислового транспорту та гірничого машинобудування
Заклад	Дніпропетровський гірничий інститут, Московський гірничий інститут
Науковий ступінь	член-кореспондент АН СРСР
Партія	КПРС
Нагороди	; ; ;

|матір=

Олександр Онисимович Співаковський (1888-1986) — радянський учений в області промислового транспорту та гірничого машинобудування. Лауреат Сталінської премії.

Біографія

Народився 18 (30 січня) 1888 року в Катеринославі (нині Дніпро, Україна) в єврейській сім'ї^[1]. Батько — Степан Олександрович Співаковський, старший лікар катеринославської Єврейської лікарні, мати — Есфір Мойсеївна Співаковська (1862—1944).

Закінчив Катеринославське реальне училище (1898—1905), один курс математичного факультету Льєжського університету (1905—1906), механічне відділення Петроградського політехнічного інституту (1907—1917, спеціальність «конструктор підйомно-транспортних машин»).

У 1914—1918 роках інженер-конструктор Управління по зрошенню Туркестану, займався проектуванням механізмів на шлюзах і греблях зрошувальних систем Голодного і Дальверзинського степів; у 1919—1920 роках — інженер, старший інженер в Управлінні шлюзування Дніпра.

У 1919—1922 асистент, доцент в Катеринославському (Дніпропетровському) політехнічному інституті.

У 1922—1933 роках — доцент, професор і зав. кафедри рудникового транспорту Дніпропетровського гірничого інституту (ДГІ). У 1921—1923 роках викладав машинобудівне креслення на робітфаку при ДГІ.

Із 1933 професор, завідувач кафедри рудникового транспорту Московського гірничого інституту (нині — Гірничий інститут НДТУ «МІСіС») (до 1968 року). У 1933—1943 роках одночасно науковий керівник Інституту підйомно-транспортного машинобудування (ВНДІПТМАШ).

Професор (1935). Доктор технічних наук (1937).

У грудні 1946 року обраний членом-кореспондентом АН СРСР (відділення технічних наук). У 1946—1960 роках завідував лабораторією в ІГСДАН, у 1960—1961 роках — с. н. с. і керівник робіт.

Член ВКП(б) із 1941 року.

Автор праць з питань теорії транспортувальних машин і реконструкції та механізації металургійних і машинобудівних заводів, внутрішньозаводського, шахтного та кар'єрного транспорту, в тому числі розробці механічних транспортних комплексів для рудної промисловості

Автор підручників.

Перша дружина — Ганна Іванівна Ксенофонтова, друга — Іда Олександрівна Співаковська (1900—1980).

Помер 9 травня 1986 року в Москві. Похований на Донському кладовищі^[2].

Основні роботи

«Расчеты по транспортным устройствам» (1929)
четырёхтомная монография «Конвейерные установки» (1932—1933),
Карьерный конвейерный транспорт, М., 1965 (спільно з М. Г. Потаповим і М. О. Котовим);
Транспортирующие машины, 2 изд., М., 1968 (спільно з В. К. Дячковим);
Транспортные машины и комплексы открытых горных разработок, 3 изд. , М. , 1974 (спільно з М. Г. Потаповим).

Нагороди та премії

Сталінська премія третього ступеня (1947) — за корінні удосконалення скребкових транспортерів і способу транспортування вугілля в довгих лавах на шахтах Донбасу, які забезпечили значне підвищення видобутку вугілля
орден Леніна (1953)
п'ять орденів Трудового Червоного Прапора (1942, 1943, 1948, 1967, 1975)
орден Жовтневої Революції (1973)
знак «Шахтарська слава» I, II, III ступенів.
заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1957)

Примітки

↑ Хроника жизни евреев Днепропетровска. Архів оригіналу за 17 грудня 2019. Процитовано 17 грудня 2019.
↑ Могила О. О. Співаковського. Архів оригіналу за 8 січня 2020. Процитовано 17 грудня 2019.

Література

Спиваковский Александр Онисимович // Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Москва : Советская энциклопедия, 1969—1978.
Александр Онисимович Спиваковский, М., 1958. (Материалы к биобиблиографии учёных СССР. Серия технических наук. Горное дело, в. 6);
Мельников Н. В. Горные инженеры ‒ выдающиеся деятели горной науки и техники, 2-е изд., М., 1974.