Стабілізаційний фонд Російської ФедераціїСтабілізаційний фонд (СФ) — спеціальний державний фонд Російської Федерації, створений у цілях стабілізації економіки. Стабілізаційний фонд виконує наступні функції:
По суті, це фінансові активи, якими безпосередньо розпоряджається уряд, а не Федеральні Збори за допомогою бюджету. Стабілізаційний фонд РФ створено 1 січня 2004 року[1]. З 1 лютого 2008 року стабілізаційний фонд був розділений на дві частини: Резервний фонд (2560 млрд руб. — станом на 01.08.2016 [Архівовано 11 лютого 2017 у Wayback Machine.]*) і Фонд національного добробуту (4 842 млрд руб. на 01.08.2016[2]). Загальний обсяг коштів, які будуть зараховуватися на рахунок нафтогазового трансферту, встановлений бюджетним законодавством і прив'язаний до розміру валового внутрішнього продукту (ВВП): на 2008 рік — 6,1 % ВВП, на 2009 рік — 5,5 %, на 2010 рік — 4,5 %, а після 2010 року цей обсяг фіксується в розмірі 3,7 % ВВП[3]. Законодавча основаПорядок формування та використання стабілізаційного фонду спочатку регулювався головою 13.1 «Стабілізаційний фонд Російської Федерації» Бюджетного кодексу РФ. З 1 січня 2008 року даний розділ втратив чинність, і замість нього кодекс був доповнений главою 13.2 «Використання нафтогазових доходів федерального бюджету». Управління коштами ФондуПерш за все, необхідно провести чітку межу між управлінням коштами Стабфонду і їх використанням. Виходячи з призначення Фонду — служити стратегічним фінансовим резервом країни, основними завданнями управління є захист коштів від знецінення та забезпечення їх високої ліквідності. Забезпечення ж високої прибутковості від розміщення коштів, як правило, пов'язане з великим ризиком, що входить в протиріччя з початковою функцією Фонду. Згідно з постановою Уряду, Мінфін може управляти коштами Фонду двома способами (як кожним окремо, так і одночасно):
Перелік держав і вимоги до їх борговими зобов'язаннями визначає Уряд, а Мінфін розробляє нормативну валютну структуру коштів Фонду, нормативи мінімального і максимального термінів до погашення випусків боргових зобов'язань, порядок розрахунку та зарахування процентів та порядок взаємодії з Федеральним казначейством при проведенні операцій. 24 липня 2006 року розпочався процес переведення всіх коштів Фонду в іноземну валюту і 16 жовтня 2006 року цей процес було завершено. З тих пір кошти розміщуються на валютних рахунках ЦБ по мірі їх надходження. Станом на травень 2007 року, кошти Фонду розміщуються згідно з наступною валютною структурою: долар і євро — по 45 %, фунт — 10 %[4]. Строк до погашення боргових зобов'язань на день їх придбання (день формування портфеля) знаходиться в діапазоні, обмеженому наступними термінами (у роках): 0,25 — 3. ЦБ щорічно сплачує відсотки, еквівалентні прибутковості портфелів, сформованих з боргових зобов'язань (до них віднесені цінні папери урядів США, Великої Британії та деяких країн ЄС). Динаміка змін
В кінці 2004-го розмір коштів Фонду перевищив рівень у 500 млрд рублів, і на наступний рік частину суми перевищення було спрямовано на виплату зовнішнього боргу та покриття дефіциту Пенсійного фонду в таких обсягах:
У 2006-му на схожі цілі було витрачено 605 млрд, а в 2007 році — 12 млрд рублів. На момент поділу фонду на 1 лютого 2008 року фонд становив 3 852 млрд рублів. За період з 24 липня 2006 року (дата початку інвестування коштів стабфонду) по 15 грудня 2007 року загальний дохід від інвестування склав 174,78 млрд руб. (за рік з 15 грудня 2006 року по 15 грудня 2007 року — 151,89 млрд руб.). Дохідність від інвестування в доларах США склала за рік 10,94 % річних, в рублях — близько 5 %[5]. КритикаЦікаво, що в Постанові уряду «Про порядок управління коштами Стабілізаційного Фонду РФ» від 21 квітня 2006 року N 229, країни, в цінні папери урядів яких Мінфін може вкладати грошові кошти, розташовані в алфавітному порядку, але згідно з англійським алфавітом.
Цей факт дав підстави опозиції говорити про те, що закон про розміщення коштів стабфонду писався спочатку англійською мовою[7]. Приводом для критики є також низька ефективність вкладень коштів Стабфонду. У травні 2006 року думська фракція «Батьківщина» (Народна воля — СЕПР) запропонувала відправити у відставку глав Мінфіну Олексія Кудріна і МЕРТ Германа Грефа у зв'язку з неефективним управлінням» Стабілізаційним фондом Росії.
Приводиться деякими економістами аргумент про необхідність вкладення коштів стабфонду в закордонні активи для зниження інфляції критикується опозиційними економістами з таких підстав:
Примітки
Дивись такожПосилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia
