Ставчук Ірина Іванівна
Іри́на Іванівна Ставчук (н. 1981, Київ) — експертка з кліматичної політики, екологічна активістка, громадська діячка, колишня заступниця Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України[2]. ЖиттєписОсвітаЗакінчила теплоенергетичний факультет Київського політехнічного Інституту, де навчалася за спеціальністю «Комп'ютерний еколого-економічний моніторинг» і здобула кваліфікацію інженера з програмного забезпечення комп'ютерів. Другу вищу освіту отримала у Міжнародному інституті промислової та екологічної економіки (Лунд, Швеція) за спеціальністю «Екологічний менеджмент та політика». Трудова діяльність2004 року почала працювати менеджером з реклами у пп «Ікстенд» у Києві. З грудня 2005 по серпень 2017 року працювала у громадській організації «Національний екологічний центр України» (НЕЦУ) на посаді координатора проєкту зі зміни клімату та очолювала кліматичний відділ. З жовтня 2017 року працювала на посаді виконавчого директора громадської організації «Центр екологічних ініціатив “Екодія”»[3]. З 29 вересня 2019 року по 2022 рік працювала Заступником Міністра енергетики та захисту Довкілля України[4][5]. З 10 червня 2020 року була тимчасовим в. о. Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України до призначення на посаду Міністра Романа Абрамовського[6][7]. З 2022 р. — менеджерка Української програми в Європейській кліматичній фундації. Розробляє екологічні та кліматично стійкі рішення для післявоєнного відновлення України. Громадська діяльністьОчолювала Робочу Групу неурядових організацій зі зміни клімату в Україні. Готувала коментарі та рекомендації щодо впровадження кліматичної політики в Україні. Займалася висвітленням у ЗМІ стану реалізації Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, Кіотського протоколу та Паризької угоди[8]. Брала участь в міжнародних переговорах ООН з питань зміни клімату. Координувала громадські кампанії щодо запровадження в Україні політики скорочення викидів парникових газів[9]. Активно лобіює посилення заходів з енергозбереження та перехід України на 100 % відновних джерел енергії[10][11]. Заснувала та очолювала з 2011 по 2013 рік Асоціацію велосипедистів Києва. Має досвід громадської діяльності понад 15 років[12]. Була координаторкою мережі кліматичних організацій CAN EECCA у регіоні Східна Європа, Кавказ та Центральна Азія[13][14]. У 2023 році потрапила до списку 100 жінок за версією BBC.[15]. Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
