Станицька Олена Лук'янівна

Станицька Олена Лук'янівна
Народилася	7 грудня 1931(1931-12-07)
Померла	невідомо
Національність	українка
Партія	КПРС
Нагороди

Олена Лук'янівна Станицька (7 грудня 1931(19311207) — ?) — українська радянська діячка, новатор виробництва, бригадир складального цеху кольорових кінескопів Львівського виробничого об'єднання «Кінескоп» Львівської області. Герой Соціалістичної Праці (26.04.1971).

У 1949 році переїхала до Львова після смерті матері.

З 1949 року — учениця, монтажниця електролампового складального цеху, контролер Львівського електролампового заводу.

З червня 1955 по 1957 рік працювала на Донбасі «по комсомольській путівці». Була машиністом електровоза шахти № 22 міста Сніжне Сталінської (Донецької) області. Вибиралася делегатом І-го Всеукраїнського зльоту молодих гірників в місті Сталіно (Донецьку). У 1957 році повернулася до Львова.

З 1957 року — монтажниця, бригадир і начальник зміни складального цеху кольорових кінескопів Львівського заводу кінескопів (виробничого об'єднання «Кінескоп») Львівської області.

Член КПРС.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 квітня 1971 року, «за видатні заслуги у виконанні п'ятирічного плану і створенні нової техніки», Олені Станицькій присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

Працювала майстром виробничого навчання Львівського технічного училища.

Потім — на пенсії в місті Львові.

• Герой Соціалістичної Праці (26.04.1971)
• орден Леніна (26.04.1971)
• медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970)
• медалі
• Державна премія Української РСР (.04.1975)

• Лизен А. Свет и радость несущие // Отчизны звёзды золотые: Очерки о Героях Советского Союза и Героях Социалистического Труда города Львова. — Львов: Каменяр, 1977. — С. 231—233.

Це незавершена стаття про політичну діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.