Станчев Михайло Георгійович
Миха́йло Гео́ргійович Ста́нчев (нар. 28 квітня 1953) — науковий співробітник і викладач СПІ, ХАІ та інших вищих навчальних закладів УРСР і СРСР, в 90-ті та на початку 2000-х рр. — керівник ряду зовнішньоекономічних установ України, член міжурядової спільної комісії МЗС України та Міністерства економіки України з міжнародного співробітництва, зовнішньоекономічної діяльності та європейської інтеграції (2003-2016), член Правління Української асоціації європейських студій (2016) та Наукового товариства з історії дипломатії та міжнародних відносин (2017), організацій із зв'язків з Болгарією тощо. Доктор історичних наук (з 2000 р.), професор (2015), іноземний член Болгарської академії наук (2013), завідувач кафедри Нової та Новітньої історії Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Член Союзу вчених та Історичного товариства Республіки Болгарія. Гість-дослідник Інституту історичних досліджень Болгарської академії наук, гість- професор Софійського і Нового болгарського університетів.(2022-2023). ОсвітаНародився 28 квітня 1953 р. в селі Тахірколь Ариського району Південно-Казахської (нині — Шимкентської) області Казахської СРР, куди були депортовані його батьки під час сталінських репресій. Його дід — Микола Маркович загинув у 1942 р. в таборі смерті «Івдельлаг», що у Свердловській області. Бабуся та мати залишились навічно у казахстанській землі. Після смерті Сталіна у 1956 р. батько з трьома дітьми повертається до рідного села Кортен у Молдові, де Михайло закінчив середню школу. У 1975 р. закінчив історичний факультет та аспірантуру Харківського державного університету ім. О. М. Горького. Там, в університеті він почав цікавитись історією Болгарії. Спеціалізувався у Софійському університеті (1988-1989 рр.). Захистив кандидатську дисертацію (1982 р.) в ХДУ під науковим керівництвом професора Георгія Миколайовича Попова та докторську дисертацію (2000 р.), в Інституті історії Болгарської академії наук. Під час державної служби закінчив Академію держслужби при Президенті України та кваліфікаційні курси при Академії зовнішньої торгівлі України. ДіяльністьПрацював у Севастопольському приладобудівному інституті на кафедрі історії КПРС і наукового комунізму. З 1976 по 1991 рр. — асистентом, старшим викладачем, доцентом кафедри історії КПРС (а потім історії і політології) Харківського авіаційного інституту. З 1991 по 1996 рр. — голова міжнародного відділу Харківського міськвиконкому. Депутат Харківської міської ради (1990—1994 рр.). Викладав (за сумісництвом) Всесвітню історію дипломатії в Інституті сходознавства та міжнародних відносин «Харківський колегіум» (1995—1996 рр.). З 1997 р. — перший секретар Міністерства закордонних справ України. З 1998 по 2001 рр. був тимчасовим повіреним та політичним радником Посольства України в Болгарії. У 2001–2002 рр. — в.о. начальника відділу Південно–Східної Європи Міністерства закордонних справ України, а в 2002–2003 рр. — керівник управління міжнародного співробітництва, зовнішньоекономічних зв'язків та європейської інтеграції Харківської облдержадміністрації. Працював (за сумісництвом) професором кафедри міжнародної економіки та міжнародних економічних відносин Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна та професором кафедри міжнародного права Харківської юридичної академії (2002/2003). Читав лекційні курси: «Політична історія ХХ століття», «Міжнародні відносини на сучасному етапі», «Історія дипломатії», «Основи консульської та дипломатичної служби», «Дипломатичний протокол». Викладає на кафедрі Нової та Новітньої історії історичного факультету ХНУ з травня 2012 р. за сумісництвом, у січні 2013 р. обраний головою цієї кафедри. Автор 34 монографій та брошур, біля 400 наукових праць з історії та культури Болгарії, українсько-болгарського співробітництва, історії болгаристики та болгарської діаспори в Україні і державах СНД. Наукові праці професора М. Г. Станчева видаються українською, болгарською, російською, румунською, англійською, хорватською, литовською, польською та французькою мовами і знаходяться у 222 бібліотеках світу. Голова міжреспубліканської асоціації вчених–болгаристів (1996–2006), заступник Голови комісії істориків України і Болгарії Національній академії наук України і Болгарській академії наук.. Один із засновників, науковий керівник Центру болгаристики та балканськіх досліджень ім. М. Дринова Харківського національного університету. З 2017 р. - головний редактор наукового міжнародного «Дриновського збірника» (спільний проект Харківського національного університету та Болгарської академії наук). Член міжнародних редакційних рад журналів «Исторически преглед» (орган Інституту історичних досліджень Болгарської академії наук), «Списание на БАН» та «Родознание» (Болгарська національна генеалогічна асоціація) та журналу "Исторически архив («Historical archives»), наукового збірнику «Многообразие в единство» («Diversity in unity») історичної секції Союзу вчених Болгарії. Нагороди
Головні публікації
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
