Станіслав Ворцель
Стані́слав Ґабріель Во́рцель (пол. Stanisław Gabriel Worcell; 26 березня 1799, Степань — 3 лютого 1857, Лондон) — польський революційний демократ, соціаліст-утопіст. Життєпис1819 року закінчив Волинський (Кременецький) ліцей.[4] Учасник Польського повстання 1830—1831. Після його придушення емігрував до Великобританії. Ідеолог лівого крила еміграції. У 1835 був одним з організаторів першого польського революційно-демократичного товариства «Люд польський». Разом із Йоахимом Лелевелем брав участь у створенні організації «З'єдноченє» («Об'єднання»), що влилася після Краківського повстання 1846 до складу Польського демократичного товариства; у 1847 був вибраний його керівний орган «Централя». Дружив з О. І. Герценом, якому надав допомогу у створенні першої вільної російської друкарні, та з Дж. Мадзіні. Єжи Єнджеєвич присвятив Станіславу Ворцелю роман «Звитяга переможених» (1974)[5]. У творі, між іншим, ідеться і про Кременець, де навчався головний герой. Виноски
Джерела та література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia