Станіслав Зачковський

Станіслав Зачковський
Народження:	10 листопада 1928(1928-11-10)[1]  Ченстохова, Сілезьке воєводство[1]
Смерть:	9 травня 2014(2014-05-09) (85 років)  Варшава, Республіка Польща
Поховання:	Військові Повонзки
Країна:	Республіка Польща
Партія:	Польська об'єднана робітнича партія

Станіслав Ришард Зачковський (англ. Stanisław Ryszard Zaczkowski; 10 листопада 1928(1928листопада10), Ченстохов — 9 травня 2014, Варшава) — польський генерал, у 1978—1981 роках — головний комендант громадянської міліції ПНР. Був відомий як учасник придушення робітничих протестів 1976 року.

У сімнадцятирічному віці Станіслав Зачковський вступив до урядущої компартії ПРП (з 1948 року — ПОРП) і вступив на службу до громадянської міліції. У 1946—1954 роках служив в Ольштині, Решелі, Зелена-Гурі. Прослухав курси міліцейського училища у Слупську. Викладав на курсах стройового складу міліції в Ольштині, Зелена-Гурі, Познані^[2].

У 1954 році у званні поручника Станіслав Зачковський отримав призначення комендантом міліції у Познанському повіті. З 1957 до 1963 рік капітан Зачковський — командир ЗОМО у Познані. У 1963—1967 роках — секретар комітету ПОРП воєводської комендатури громадянської міліції.

У 1967 році підполковника Зачковського було переведено до Варшави на службу у головній комендатурі громадянської міліції ПНР. До лютого 1970 року — заступник директора, потім до листопада 1971 року — директор міліцейського Бюро профілактики та дорожнього руху^[3].

1 листопада 1971 року Станіслав Зачковський у званні полковника був призначений заступником головного коменданта громадянської міліції Мар'яна Яницького. З 1 жовтня 1974 року — генерал бригади, про що офіційно оголосив Генрик Яблонський^[4].

Як генерал Зачковський взяв активну участь у придушенні робітничих протестів червня 1976 року^[5]. Наказом Зачковського у Радом було перекинуто підрозділи ЗОМО, проводилися масові затримання, арешти та побиття, зокрема ścieżka zdrowia — «шлях здоров'я» — побиття затриманих палицями у два міліцейські ряди (типу прогону крізь стрій)^[6].

20 лютого 1978 року Зачковський отримав призначення головним комендантом громадянської міліції ПНР. Обіймав цю посаду протягом трьох років^[7].

На цей період масового страйкового руху, серпень 1980 року, припало створення незалежної профспілки «Солідарність». Наказом Зачковського міліція вводилася у посилений режим служби, приводилися у боєготовність підрозділи ЗОМО, проте партійне керівництво цього разу не зважилося на силове придушення.

На період комендантства Зачковського у 1981 році припали події Бидгощського березня та рух за створення незалежної профспілки працівників міліції.

21 жовтня 1981 року Станіслава Зачковського зняли з посади головного коменданта та замінили Юзефом Беймом. Зачковського призначили заступником державного секретаря МВС ПНР. З листопада 1981 року до жовтня 1987 року опікувався службою матеріального забезпечення МВС. 26 вересня 1985 року отримав звання генерал дивізії^[8].

У 1987 році Станіслав Зачковський завершив службу в органах МВС, був переведений в МЗС ПНР і направлений послом до Монголії^[3]. Залишався на цій посаді до 1991 року. За час перебування Зачковського в Улан-Баторі у Польщі відбулася зміна суспільно-політичного устрою, ПОРП було відсторонено від влади, ПНР перетворилася на Третю Річ Посполиту.

З 1991 року Станіслав Зачковський перебував у відставці на пенсії. Жив у Варшаві, утримувався від будь-якої публічності. До відповідальності не притягався. Помер у віці 85 років (інформацію про його смерть було оголошено лише через п'ять років). Він похований поруч із дружиною Іреною Зачковською, уродженою Чарнецькою (1931—1997) на військовому цвинтарі Військові Повонзки^[9].