Станіслав Шейбал
 Станіслав Шейбал (пол. Stanisław Sheybal; 9 лютого 1891, Самбір — 15 березня 1976, Варшава) — польський фотохудожник[2]. Член Польського фотоклубу[3][4]. Аніматор і творець мистецьких та фотографічних заходів у Кременці[2]. Дійсний член Спілки польських художніх фотографів[5]. ЖиттєписНародився 9 лютого 1891 року в Самборі[6] в родині Францішека Ксаверія (бл. 1859—1928), службовця галицької адміністрації, та Вільгельміни, уродженої Скібінської, піаністки. У 1911 році склав іспити на атестат зрілості в реальній школі Тарнова та розпочав навчання в Академії мистецтв у Кракові. Водночас вивчав математику та педагогічні предмети в Ягеллонському університеті. У 1914—1915 роках навчався в Академії образотворчих мистецтв у Празі та працював у фотоательє Ноймана (також керував філією цього ательє). Під час навчання був призваний до австро-угорської армії. У 1916 році служив у Сербії, а через рік його направили до офіцерської школи. Після закінчення курсу військової картографії та аерофотозйомки у Військово-географічному інституті у Відні, служив у картографічному відділі у Львові; фронтовому картографічному відділі при штабі армії в Косові, на Буковині та в Італії. Брав участь у польсько-українській війні, а потім у польсько-радянській війні. Одружившись 4 лютого 1919 року в Сяніку з Броніславою (уродженою Котулою) (1891—1979), банківським службовцем, а згодом учителькою[6][7], вони спочатку переїхали до Кракова, а потім оселилися в Згежі, де він працював учителем малювання в місцевій середній школі. У 1927 році вони переїхали до Кременця, був учителем малювання[8]. 1928 року заснував шкільну фотостудію при Кременецькому ліцеї, 1930-го — Фотографічне товариство в Кременці[9]. Членами товариства були А. Берґер, З. Целярський, Л. Ґроновський та Є. Смерецький[8]. 1931 року прийнятий до Польського фотоклубу[4]. 1932 року став співзасновником і редактором щомісячного журналу «Життя кременецьке» (пол. Życie Krzemienieckie), що видавався Кременецьким ліцеєм, Кременецьким повітовим відділом та Союзом громадських організацій Кременецького повіту[10]. У 1936 році Королівське фотографічне товариство в Лондоні внесло Шейбала до десятки найкращих фотографів, які використовують техніку гуми[pl]. У 1936—1939 роках очолював екзаменаційну комісію з фотографічної професії при Волинській ремісничій палаті[8]. Фотографія Станіслава Шейбала 1938 року «Легенда про гору Бону» — одна з найвідоміших робіт автора, яку багато разів публікували, зокрема в США та Японії[11]. Після окупації Кременця Червоною армією в 1939 році працював (два роки) учителем у Повній польській десятирічній школі, а під час німецької окупації разом з Генриком Германовичем керував фотографічним агентством «Мистецтво». У 1942 році нелегально переїхав до Варшави, де працював у фотоательє Беньковського та Шпорека «BiS». Водночас склав іспит на звання майстра фотографічної професії в Ремісничій палаті у Варшаві. Від 1945 року у відділі культури Воєводського управління у Кракові. З 1946 року працював у Міністерстві культури і мистецтв, де був спочатку інспектором, а потім керівником відділу мистецької освіти. У 1947 році став членом новоствореної Спілки польських художніх фотографів[3][4][5]. У 1949 році працював професором у Державній вищій школі образотворчого мистецтва у Варшаві, а потім у Лодзі[8]. Використовував різні фотографічні техніки[8]. Від шлюбу з Броніславою, уродженою Котулою, він мав двох синів: Казимира — кінорежисера, сценариста і документаліста і Владислава — актора і режисера[12]. Помер 15 березня 1976 року у Варшаві[8] і був похований 20 березня 1976 року на парафіяльному цвинтарі в Марисині Ваверському (сектор 9А-1-40)[13]. У 1984 році видавництво «Literackie Kraków» підготувало до друку його мемуари «Спогади 1891—1970» (пол. Wspomnienia 1891–1970), друк яких було завершено в 1986 році[7]. Виставки
Нагороди
Примітки
Бібліографія
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
