Народився у 1803 році в селі Чишки в Галичині, у шляхетній родині. Батько його був нотаріусом у міській раді Перемишля та керував земельними справами.
Навчався на філософському факультеті Львівського університету, але навчання не закінчив. Потяг до самостійного вивчення, однак, зберіг протягом усього свого життя. Маючи неповних 18 років почав працювати у виданні «Gazeta Lwowska».
Співпрацював літературними журналами «Rozmaitości» у Львові та «Pszczółką Krakowska» у Кракові. Як сучасник Олександра Пушкіна, широко висвітлював його діяльність у 1824 році в польській пресі Львова[2].
Перед смертю, у листах до друзів, без ілюзій оцінював свої літературні досягнення. Він знав, що переважна більшість плодів його пера, будуть відправлені назад у минуле.
Станіслав Яшовський помер у Львові 12 лютого1842 року у віці 39-ти років та був похований на Жовківському цвинтарі (Папарівка). Після закриття цього цвинтаря у 1860 році та завдяки старанням друзів подружжя Яшовських, 22 жовтня1868 року останки та надгробний пам'ятник Станіслава Яшовського та його дружини Вікторії з Ланґурських з Жовківського цвинтаря було перенесено[3][4] на п'яте поле Личаківського цвинтаря.
Poklewska K. Stanisław Jaszowski — popularyzator romantyczności // Galicja romantyczna (1816-1840). — Warszawa, 1976. — S. 58-83. (пол.)
Stanisław Jaszowski (1803-1842) // Obraz literatury polskiej XIX i XX w. — ser. 3. — t. 1: Literatura krajowa w okresie romantyzmu 1831-1863 / red. nacz. Kazimierz Wyka; kom. red. Maria Janion; Instytut Badań Literackich Polskiej Akademii Nauk. — Kraków: Wydawnictwo Literackie, 1975. — S. 887-899. — 917 s. (пол.)
Stankowska H. Początki powieści historycznej w Polsce. — Opole: Wyższa Szkoła Pedagogiczna, 1965. — 166 s. (пол.)
Schneider A. Wspomnienie o Stanisławie Jaszowskim / Schneider Antoni. — Strzecha. — R. I. — Lwów; Nakładem księgarni F. H. Richtera, 1868. — S. 229—231. (пол.)