Стариця (Тверська область)

місто Стариця
Старица
Герб	Прапор
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Тверська область
Код ЗКАТУ:	28253501
Код ЗКТМО:	28653101001
Основні дані
Час заснування	1297
Статус міста	1775
Населення	▼ 8116(2015)
Площа	8 км²
Поштові індекси	171360
Телефонний код	+7 48263
Географічні координати:	56°30′27″ пн. ш. 34°56′08″ сх. д. / 56.5075° пн. ш. 34.935555555556° сх. д.
Часовий пояс	UTC+4
Вебсторінка	старицкийрайон.рф
	Мапа
	; Стариця
	Стариця у Вікісховищі

Ста́риця (рос. Старица) — місто в Росії, адміністративний центр Старицького району Тверської області.

Місто розташоване на східній околиці Валдайської височини, пристань на Волзі, за 12 км від залізничної станції, за 65 км на південний захід від Твері.

Історія

Засноване у 1297 тверським князем Михайлом Ярославичем як фортеця Новий город (також Городок на Стариці, Високий Городок, Новий Городок). З кінця XIV століття називається Стариця. Назва по розташуванню на річці Стариці.

Існує легенда, що на місці міста Стариці було місто Любим, яке було вщент розорено татарами в 1292 році. При закладенні міста Стариці на тому місці жила одна стара («стариця»), сховавшись в одній з печер, від якої місто і отримало свою назву. Переказ не суперечить ходу історичних подій, але відсутня документальна згадка про місто Любим^[1]^[2].

У 1485 році у складі Тверського князівства приєднане до Великого князівства Московського. У 1519—1567 роках було у складі Старицького князівства.

У XVIII—XIX століттях — велика пристань на водному шляху в Санкт-Петербург. У Стариці вівся видобуток вапняку.

У 1963 році відкрито арочний Старицький міст через Волгу.

Пам'ятки архітектури

Комплекс Свято-Успенського монастиря (заснований у XII ст.) з Успенським (1530) і Троїцьким собором, церквами Введенською (1570; у ній розміщено архітектурно-художній та археологічний музей) та Іоанна Богослова (1594).

Церква Параскеви П'ятниці (1750).
Борисоглібський собор (1808—1820).
Спаська церква-дзвіниця (1827).
Церква Іллі Пророка (1807).
Церква Преображення Господнього (1843).
Білокам'яні кузні (1792).
Будинок купця Філіппова.
Вапнякові печери.

Відомі старичани

Захаров Матвій — військовий і політичний діяч СРСР, начальник Генерального штабу Збройних сил СРСР (1960—1963 та 1964—1971), маршал Радянського Союзу (1959), двічі Герой Радянського Союзу, Герой ЧССР, депутат Верховної Ради СРСР (4—8 скликання).
Корнілов Володимир — російський флотоводець, віце-адмірал, герой Кримської війни, перший організатор оборони Севастополя.
Савосін Геннадій — український політик. Народний депутат України V скликання.
Сабакін Лев — російський механік винахідник, конструктор годинників, колезький асесор. Член вільного економічного товариства. Нагороджений орденом Святого Володимира IV ступеня.
Тутолмін Тимофій — московський військовий губернатор і головнокомандувач у Москві і губернії по громадянській частині. Кавалер ордена святого Георгія 4-го класу.

Примітки

↑ Арсений (игумен). Историческое описание Старицкого Успенского монастыря. — Тверь : Типография Губернского Правления, 1895. — 88 с. — С. 24.
↑ Іван Грозний любив Старицю і називав її «городъ Любимъ». (Арсений (игумен). Историческое описание Старицкого Успенского монастыря. — Тверь : Типография Губернского Правления, 1895. — 88 с. — С. 8)