Старовєр Давид Олександрович
Старовєр Дави́д Олекса́ндрович (11 липня 2000 — 14 квітня 2024) — старший солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. ЖиттєписНавчався у єврейській школі «Яд-Веезер» (нині НВК «Ор Менахем»)[1] з 1 по 2 клас, потім до 7 класу у ліцеї № 32, після чого вступив та закінчив Київський військовий ліцей імені Івана Богуна до 2018 року[2], потім здобував юридичну освіту у Вінницькому національному аграрному університеті та продовжив навчання на денному відділенні магістратури Одеського національного університету, який не закінчив через війну. При наявності 2 відстрочок пішов добровольцем боронити рідну Україну.[3] З березня 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення військ РФ на територію України взяв участь у підтримці особового складу в/ч-А2556, за що отримав подяку від командира цієї частини. У 2023 році приєднався добровольцем до лав ЗСУ.[4] Після проходження навчання у Великобританії[3] боронив Батьківщину від росіян у складі 59 ОМБ ім. Якова Гандзюка. Був старшим солдатом та мінометником.[5] Виконував військові завдання на Покровському напрямку[6]. 24 жовтеня 2023 року виконував бойове завдання під Авдіївкою зазнав важкого поранення, втім після відновлення знову повернувся на фронт.[7] Після повернення на фронт виконував військові завдання на покровському напрямку.[6]Паралельно з проходженням служби у в/ч-А2980 Давид пройшов професійний відбір для подальшого проходження служби в ГУР МОУ.[2] Життя воїна обірвалося поблизу села Нетайлове, Донецької області[8], 14 квітня під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, прикриваючи своїх побратимів при наступі ворожої дрг Давид загинув[2]. Йому назавжди залишилось 23 роки.[9] З 15 квітня 2024 року воїн вважався безвісти зниклим. У пошуках зокрема брали участь Федерація єврейських громад України (ФЕГУ), головний рабин ХаБаДу в Україні Моше Асман та військовий капелан Яків Синяков, який підтримує єврейських солдатів на фронті[10]. Давид Старовєр повернувся додому на щиті 20 грудня 2024 року. Нагороди
Спочинок21 грудня 2024 року, розпочиналась церемонія прощання об 11:00 за адресою: вул. В.Винниченка, 22 (живий коридор від ліцею № 8, початок був о 10:30). О 12:00 поминальну панахиду відслужили у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору. Чин поховання воїна відбувся о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.[12] Попрощатись окрім рідних, друзів, побратимів та членів Вінницької громади, також прийшли представники єврейської громади Вінниці, рабин Шауль Горовіц та його дружина ребецен Хана Горовіц. В п'ятницю ввечері відбулася його Левая (юд. похоронна служба-супровід), що супроводжувалася зворушливим зібранням громади та читанням Кадишу у пам'ять про Давида[13]. Вшанування
Див. такожПосилання
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
