Старокостянтинівська волость

Старокостянтинівська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Старокостянтинівського повіту Волинської губернії з волосним правлінням у приміському селі Новики (з початку ХХ ст. — у власне повітовому місті Старокостянтинів).

Станом на 1886 рік складалася з 15 поселень, 14 сільських громад. Населення — 8916 осіб (3426 чоловічої статі та 4490 — жіночої), 1149 дворових господарств^[1].

Поселення волості:

• Новики — колишнє власницьке село при річці Случ за 1 версту від повітового міста, 330 осіб, 44 двори, православна церква, постоялий будинок й поташний завод. За 5 верст — цегельний завод. За 6 верст — каменоломня.
• Грибенинка — колишнє власницьке, 405 осіб, 62 двори, православна церква й постоялий будинок.
• Григорівка — колишнє власницьке село при річці Случ, 716 осіб, 114 дворів, школа, постоялий будинок й кузня.
• Закульманська — колишня власницька слобода при річці Случ, 664 особи, 137 дворів.
• Заслуцька Юридика — колишня власницька слобода при річці Случ, 478 осіб, 50 дворів, постоялий будинок й поташний завод.
• Заслуч — колишня власницька слобода при річці Случ, 604 особи, 81 двір.
• Керекешина Волиця — колишнє власницьке село, 800 осіб, 50 дворів, православна церква, постоялий будинок й винокурний завод.
• Красносілка — колишнє власницьке село при річці Случ, 450 осіб, 64 двори, православна церква, школа, постоялий будинок, 2 водяних млини й поташний завод.
• Новомийськ — колишня власницька слобода при річці Тихівка, 299 осіб, 88 дворів, православна церква й поташний завод.
• Пашківці — колишнє власницьке село при річці Ікопоть, 564 особи, 83 двори, православна церква, постоялий двір, постоялий будинок, водяний і кінний млини, цегельний і винокурний заводи.
• Попівці — колишнє власницьке село, 465 осіб, 77 дворів, православна церква, 2 постоялих будинки, кузня, водяний млин, цегельний і черепичний заводи.
• Свинна — колишнє власницьке село, 1249 осіб, 215 дворів, православна церква, школа, постоялий двір, постоялий будинок.

Станом на 1900 складалася з 20 поселень, 20 сільських громад, населення зросло до 10 207 осіб, 2201 дворове господарство, волосним старшиною був Кіндрат Євдощук^[2].

Станом на 1913 складалася з 24 поселень, 20 сільських громад, населення зросло до 17 802 особи, 2743 дворових господарства, волосним старшиною був А. Фурманчук^[3].

• Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)

Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.