Статуя Вінстона Черчилля (Парламентська площа)

**Статуя Вінстона Черчилля**
Статуя Вінстона Черчилля
	GB-UKM_ 51°30′03″ пн. ш. 0°07′35″ зх. д. / 51.5009° пн. ш. 0.12646° зх. д.
Статус	Grade II
Статус спадщини	реєстрова будівля II ступеняd
Країна	Велика Британія
Розташування	Парламентська площа, Лондон
Автор проєкту	Айвор Робертс-Джонс
Матеріал	бронза
Висота	12 ± 0,5 футів і 8 ± 0,5 футів
Засновано	1973
Встановлено	1973; 52 років тому
Адреса	Парламентська площа
	Статуя Вінстона Черчилля (Парламентська площа) (Сполучене Королівство)
	Статуя Вінстона Черчилля у Вікісховищі

Статуя Вінстона Черчилля на Парламентській площі в Лондоні (англ. Statue of Winston Churchill, Parliament Square) — бронзова скульптура колишнього британського прем'єр-міністра Вінстона Черчилля, створена Айвором Робертс-Джонсом.

Вона розташована на тому місці, яке Черчилль у 1950-х роках назвав «тим, де стоятиме моя статуя». Відкриття відбулося в 1973 році — статую урочисто відкрила його дружина, Клементайн, баронеса Спенсер-Черчилль, на церемонії, в якій взяли участь чинний прем'єр-міністр та четверо колишніх прем'єрів, а королева Єлизавета II виголосила промову.

Ця статуя є однією з дванадцяти скульптур, що розташовані на Парламентській площі або навколо неї, більшість з яких зображують відомих державних діячів.

Опис

Статуя має висоту 3,7 м і виготовлена з бронзи. Скульптор — Айвор Робертс-Джонс. Вона встановлена на головній зеленій частині Парламентської площі, навпроти Вестмінстерського палацу^[1]. За деякими джерелами, художник Кіффін Вільямс(інші мови), друг Робертс-Джонса, виступив моделлю для Черчилля^[2].

Статуя зображує Вінстона Черчилля, який стоїть, спираючись рукою на тростину та одягнений у шинель. Його поза базується на відомій фотографії, на якій Черчилль інспектує Палату громад після її знищення під час бомбардування в ніч з 10 на 11 травня 1941 року^[3]^[4]. Постамент має висоту 2,4 м і на ньому великими літерами викарбувано напис «CHURCHILL»^[5]. У 1970-х роках відхилена пропозиція встановити на голові статуї шпильки, які мали б завадити диким птахам сідати на неї^[5].

Під час процесу створення статуї Комітет із встановлення статуї Черчилля висловлював занепокоєння тим, що образ надто схожий на італійського фашистського лідера Беніто Муссоліні. Коли голова ще була відлита лише з гіпсу, у звіті зазначалося: «На цьому етапі голова безсумнівно нагадує Черчилля, але, можливо, не зовсім того Черчилля в розквіті його кар'єри. Щоки, очі, лоб і верхівка голови потребують доопрацювання. Я сказав пану Робертс-Джонсу, що вище очей мені здається, що я дивлюсь на Муссоліні»^[6]. Робертс-Джонс погодився змінити скульптуру, зменшивши куполоподібну частину голови, щоб знизити лоб^[6].

Джо Вітлок Бланделл і Роджер Гадсон у своєму дослідженні статуй Лондона «The Immortals» негативно порівнюють роботу Робертс-Джонса над пальтом із тим, як Чарльз Сарджент Джаггер(інші мови) зобразив піхотинців у пам'ятниках Великої Західної залізниці(інші мови) та Королівської артилерії(інші мови), і зазначають, що згорблені плечі Черчилля надають йому надмірної «черепахоподібности»^[7].

Історія

У 1950-х роках Девід Еклз(інші мови), на той час міністр з питань робіт(інші мови), показав Вінстону Черчиллю плани реконструкції Парламентської площі. Черчилль намалював коло в північно-східному куті й заявив: «Ось тут стоятиме моя статуя»^[5]. Статую, яку зрештою встановили, вперше запропонував Джон Тілні(інші мови), член парламенту від Ліверпуль Вейвертрі(інші мови), у своєму запиті в парламенті(інші мови) 1968 року^[5]. Первинні оцінки ініціаторів збору коштів на встановлення статуї Вінстона Черчилля визначали вартість проєкту на рівні 30 000 фунтів стерлінгів. Серед спонсорів кампанії були Едвард Гіт, Луїс Маунтбеттен, лорд Портал і баронеса Елліот(інші мови)^[8]. Сума в 32 000 фунтів зібрана завдяки внескам 4 500 осіб, імена яких внесено в книгу, передану до бібліотеки в Чартвеллі(інші мови) на день народження Черчилля — 30 листопада 1973 року^[5]. Статую відлили на ливарному заводі Meridian Foundry у Пекем Рай(інші мови), Лондон^[3].

Статую відкрили 1 листопада 1973 року — це зробила Клементайн, баронеса Спенсер-Черчилль, вдова Вінстона Черчилля. Королева Єлизавета II відмовилась відкривати статую особисто, вважаючи, що це має зробити леді Спенсер-Черчилль, однак сама королева була присутня на церемонії та виголосила промову, у якій згадала, що Черчилль відмовився від титулу герцога, бо хотів провести решту життя в Палаті громад^[5]. Статую вкривали прапори Сполученого Королівства(інші мови), які знято потягуванням за шнур^[5]. На відкритті також були присутні Королева-мати, члени родини Черчилля з чотирьох поколінь, чинний прем'єр-міністр Едвард Гіт та четверо колишніх прем'єрів. Оркестр Королівської морської піхоти(інші мови) виконав декілька улюблених музичних творів Черчилля^[5].

У 2008 році статую внесли до списку пам’яток(інші мови), що охороняються, зі статусом Grade II^[9].

Анімація статуї увійшла до короткометражного фільму «Happy and Glorious», створеного для церемонії відкриття Літніх Олімпійських ігор 2012 року.

Статую неодноразово псували під час протестів на Парламентській площі. У 2000 році, під час першотравневої акції протесту, статую облили червоною фарбою, щоб створити ефект крові, яка капає з рота, а на голову поклали шматок дерну, який надавав їй вигляду ірокеза або панк-зачіски^[10]^[11]^[3]. У червні 2020 року, під час протестів, спричинених вбивством Джорджа Флойда(інші мови), на статую двічі поспіль нанесли графіті, зокрема після напису «Churchill» з'явились слова «was a racist» («був расистом»)^[12]^[13]^[14]. У зв'язку з цим статую тимчасово накрили, щоб запобігти подальшому вандалізму^[15]. Ряд пам'ятників по всій країні, включно зі статуєю Черчилля, стали предметом обговорення — чи мають вони залишатися на публічному огляді, і якщо так, то на яких умовах^[16]. У жовтні 2020 року Бенджамін Кларк оштрафований на 200 фунтів і зобов'язаний виплатити 1 200 фунтів компенсації за пошкодження пам'ятника^[17].

Копії та пов'язані статуї

Копію статуї з Парламентської площі відкрили у 1999 році на площі Вінстона Черчилля в Празі, Чехія, біля Університету економіки у районі Жижков^[18]^[19]^[4]. Її зліпили безпосередньо з оригіналу, а потім відлили в бронзі.

Фіброволоконна копія розташована на кампусі Австралійського національного університету в Канберрі. Вона привезена до Австралії у 1975 році, спочатку встановлена в саду внутрішнього двору будівлі Churchill House у 1985 році, а після 1992 року перенесена на нинішнє місце в районі Ектон^[20].

Також існують варіації статуй Черчилля роботи Айвора Робертс-Джонса на площі Соллі(інші мови) в «англійському кварталі» Осло, Норвегія, та на вулиці British Place у Новому Орлеані, США^[21]^[4]. Як і оригінал на Парламентській площі, статуї в Празі, Осло та Новому Орлеані відлито в Лондоні на ливарні Meridian Foundry.

Статуя у Празі
Статуя у Канберрі
Статуя в Новому Орлеані

Див. також

Примітки

↑ Rasor, Eugene (2000). Winston S. Churchill, 1874–1965 : a comprehensive historiography and annotated bibliography. Westport, Connecticut: Greenwood Press. с. 300. ISBN 978-0-313-30546-7.
↑ Ivor Roberts-Jones (1913–1996) – Sir Winston Churchill. www.dukes-auctions.com. Процитовано 8 червня 2020.
↑ ^а ^б ^в Black, Jonathan (2013). «Making the Rock of Gibraltar: Ivor Roberts-Jones and the Sir Winston Churchill commission for Parliament Square (1970–73)». In Black, Jonathan; Ayres, Sara (eds.). Abstraction and Reality: the sculpture of Ivor Roberts-Jones. London: Philip Wilson. pp. 63–83. ISBN 978-1-78130-010-7.
↑ ^а ^б ^в Black, Jonathan (2017). Winston Churchill in British Art, 1900 to the Present Day: the Titan with Many Faces. London: Bloomsbury. pp. 210–15. ISBN 978-1-4725-9239-2.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и Howard, Philip (2 листопада 1973). Resolute and defiant as ever, Churchill's statue is revealed. The Times.
↑ ^а ^б Winston Churchill's statue 'had a look of Mussolini'. The Daily Telegraph. 1 січня 2004. Процитовано 22 вересня 2011.
↑ Whitlock Blundell, Joe; Hudson, Roger (1998). The Immortals: London's Finest Statues. Thetford, Norfolk: Folio Society. с. 48. OCLC 50481074.
↑ A Churchill Statue in London. The Times. 27 лютого 1970.
↑ Historic England. «Statue of Sir Winston Churchill, Parliament Square (1392374)». National Heritage List for England.
↑ Gillian, Audrey (8 травня 2000). Ex-soldier admits defacing statue of Churchill. The Guardian. Процитовано 22 вересня 2011.
↑ Violence at May Day protest. BBC News. 1 травня 2000. Процитовано 22 вересня 2011.
↑ Perring, Rebecca (8 червня 2020). Winston Churchill statue desecrated for second day as protesters daub 'racist' on monument. www.express.co.uk. Процитовано 8 червня 2020.
↑ O'Grady, Sean (8 червня 2020). Churchill was a politically complex man – but he was certainly a racist. The Independent. Архів оригіналу за 24 травня 2022. Процитовано 8 червня 2020.
↑ Black Lives Matter protesters spray 'racist' on Winston Churchill statue. 8 червня 2020. Процитовано 8 червня 2020.
↑ Dearden, Lizzie (12 червня 2020). Winston Churchill and Nelson Mandela statues covered up ahead of Black Lives Matter counter-protests. The Independent. Архів оригіналу за 24 травня 2022.
↑ Eight out of 10 councils considering future of contentious statues after Black Lives Matter protests. Sky UK. 11 червня 2020. Процитовано 14 вересня 2021.
↑ Winston Churchill statue: Man fined for spraying 'racist'. BBC News. 9 жовтня 2020. Процитовано 28 жовтня 2020.
↑ Ayres, Sara (2013). Ivor Roberts-Jones' standing bronze portraits of Winston Churchill in Oslo, New Orleans and Prague. У Black, Jonathan; Ayres, Sara (ред.). Abstraction and Reality: the sculpture of Ivor Roberts-Jones. London: Philip Wilson. с. 85—104. ISBN 978-1-78130-010-7.
↑ The Square of Winston Churchill. Virtual Prague. Процитовано 26 серпня 2015.
↑ Background Information: Open Systems House (former Churchill House) (PDF). Australian Capital Territory Heritage Council. April 2018. с. 7. Процитовано 13 липня 2019.
↑ Ayres, Sara (2013). Ivor Roberts-Jones' standing bronze portraits of Winston Churchill in Oslo, New Orleans and Prague. У Black, Jonathan; Ayres, Sara (ред.). Abstraction and Reality: the sculpture of Ivor Roberts-Jones. London: Philip Wilson. с. 85—104. ISBN 978-1-78130-010-7.

Джерела

Black, Jonathan (2013). Making the Rock of Gibraltar: Ivor Roberts-Jones and the Sir Winston Churchill commission for Parliament Square (1970–73). У Black, Jonathan; Ayres, Sara (ред.). Abstraction and Reality: the sculpture of Ivor Roberts-Jones. London: Philip Wilson. с. 63—83. ISBN 978-1-78130-010-7.
Black, Jonathan (2017). Winston Churchill in British Art, 1900 to the Present Day: the Titan with Many Faces. London: Bloomsbury. с. 210—15. ISBN 978-1-4725-9239-2.