Стевен Ванакере
Стевен Ванакере (нар. 4 лютого 1964 р. у м. Вефельгемі, Бельгія — бельгійський політик, член Фламандської християнсько-демократичної партії. (CD&V).[1] Був заступником прем'єр міністра Бельгії та Міністром закордонних справ та інституційних реформ при ІІ уряді Летерма.[2] Він є сином Лео Ванакере, який будував політичну кар'єру як член Палати представників Парламенту Бельгії, став губернатором провінції Західна Фландрія у 1979 р. Його дід, Ремі Уоллейс, також був Сенатором і колишнім мером Вефельгему. Академічна кар'єраСтевен Ванакере здобув середню освіту у Коледжі Святого Альберта у м. Хаасроде, де його профілюючими предметами були латинська мова та математика. Він отримав диплом магістра права в Університеті Левена в 1987 році і диплом магістра економічних наук в тому ж університеті, через рік. Має диплом бакалавра політичних наук. Упродовж 1986—1987 навчального року він займав пост президента Студентської асоціації права і Фламандський юридичного товариства у Левені. Професійна кар'єраВін розпочав свою кар'єру у Кредитбанку (КВС) у 1987 р., але згодом приєднався до CEPESS, Дослідницького центру тодішньої Християнсько-демократичної партії, CVP–PSC, де у 1988 р. став політичним радником її лідера — Германа Ван Ромпея. У 1991 р. його було призначено Заступником голови штабу Джоса Хаберта — міністра Брюсселю, а з 1995 по 1999 він займав пост Голови штабу. З 1993 по 2000 працював Генеральним директором Порту Брюсселю та з 2000 по 2005 — заступником генерального директора MIVB, громадської траснпортної компанії Брюсселю. У 2005 Стевен Ванакере та Кесі Беркс, тодішні члени Парламенту Фландрії у співавторстві з колишнім Міністром-Президентом Фландрії Івом Летермом опублікували книгу «Vergrijzing en Verkleuring [Старіння та зміна населення]», у якій він порушив питання про «старіння нації». Він був головою виконавчого комітету партії CD&V і разом із тодішніми членами Палати представників Германом ван Ромпеєм, та Гретою Д'хондт, а також членом Парламенту Фландрії Коеном Ван ден Хойвелем написав [Соціально-Екомномічну Альтернативу] — контрпропозицію до Пакту про населення коаліції Ферхофштадта у складі Соціалістичної та Ліберальної партій. Парламентська кар'єра
Муніципальні призначення
Міністерські призначенняЗ 28 червня 2007 року по 30 грудня 2009 Ванакере служив міністром добробуту, охорони здоров'я та сім'ї Фландрії при уряді Пітерса-І. З 30 грудня 2008 року по 25 листопада 2009 Стівен Ванакере служив Федеральним віце-прем'єром і міністром у справах державної служби, державних підприємств та інституційних реформ в уряді Ван Ромпея. З 25 листопада 2009 року по 6 грудня 2011 Ванакере був заступником прем'єр-міністра Бельгії, міністром закордонних справ та інституційних реформ в II уряді Летерма.[3] З 6 грудня 2011 Ванакере обіймав посаду заступника прем'єр-міністра і міністра фінансів та сталого розвитку в уряді ді Рупо. 5 березня 2013 Стівен Ванакере залишив пост заступника прем'єр-міністра і міністра фінансів та сталого розвитку після того, як він був звинувачений у брехні до парламенту про своє знання фінансової угоди між конфедерацією християнських мігрантів і Белфіусом. На посаді прем'єр-міністра його було замінено заступником міністра оборони Пітером де Кремом, і як міністра фінансів Коеном Ґінсом. Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
