Стельмах Дмитро Миколайович
Дмитрó Микола́йович Стéльмах (25 вересня 1982, м. Кривий Ріг — 6 жовтня 2022, с. Весела Долина[1]) — український військовик, молодший сержант, командир відділення протитанкових керованих ракет взводу протитанкових керованих ракет 58-го окремого стрілецького батальйону Збройних сил України[1]; захисник територіальної цілісности і суверенітету України під час повномасштабної російсько-української війни, що почалася 24 лютого 2022 року; загинув у бою за Бахмут. БіографіяНародився 25 вересня 1982 року в місті Кривому Розі, що на Дніпропетровщині. У 1997 закінчив 9 класів Криворізької загальноосвітньої школи № 74 на мікрорайоні Ювілейний, де він і проживав. Захоплювався боксом[2]. Далі вступив до Криворізького коксохімічного технікуму Національної металургійної академії України. Закінчив його у 2001 році та до початку повномасштабної російської агресії на підприємстві "АрселорМіттал Кривий Ріг". Водночас у 2009 вступив до Державного вищого навчального закладу "Криворізький національний університет". 2014 року здобув спеціальність за фахом машинобудування. Працював слюсарем-ремонтником у конвертерному цеху (ремонтував енергетичне обладнання) компанії[1]. Перед війною перейшов у технічну групу № 3 з ремонту та обслуговування енергоустаткування, створену як пілотний проєкт[2]. У соціальних мережах "АрселорМіттал Кривий Ріг" згодом після загибелі Дмитра Стельмаха писали:
Військова службаВійськова служба Дмитра Миколайовича почалася у 2003 році у частині А2545 17-ї окремої танкової бригади Кривого Рогу, де він здобув спеціальність старшого механіка-водія середніх танків[4]. З початком повномасштабної агресії російської федерації у лютому 2022 пішов до військкомату та став до лав Української армії. До середини червня служив у роті охорони Саксаганського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Дніпропетровської області як гранатометник. 15 червня 2022 року переведений до військової частини А4443 58-го окремого стрілецького батальйону на посаду командира відділення протитанкових керованих ракет взводу протитанкових керованих ракет[4]. У складі 58-го батальйону молодший сержант Дмитро Стельмах сумлінно виконував свої обов’язки щодо захисту Батьківщини на Донецькому напрямку. Виконував бойові завдання поблизу міста Бахмута[2]. Загибель6 жовтня 2022 року під час виконання чергового бойового завдання Дмитро Стельмах загинув, прикриваючи бойових побратимів у районі населеного пункту Весела Долина, що на околиці Бахмута. Там він отримав множинні осколкові поранення різних частин тіла, не сумісні з життям. До останнього подиху він був вірний військовій присязі, служив Батьківщині та народу України. Сім'яБатьки — Стельмахи Микола Іванович та Ніна Іванівна. Залишилися дружина Вікторія Іванівна та два неповнолітні сини — Іван і Максим[2]. Так Вікторія Стельмаха згадувала свого чоловіка:
Нагороди
Вшанування пам'яті13 жовтня 2022 року тіло Дмитра Стельмаха поховали на Алеї Слави Центрального кладовища Кривого Рогу[6]. 25 листопада 2022 на сайті виконкому Криворізької міської ради оприлюднили петицію з пропозицією установити меморіальну дошку Стельмаху Дмитру Миколайовичу на будинку № 65 на вулиці Саласюка, назвати його іменем сквер Співдружності (та «в майбутньому встановити у сквері пам’ятний знак усім криворіжцям, які загинули в протистоянні російській агресії») та/або надати ім’я Дмитра Стельмаха одній із вулиць Кривого Рогу (Рубльова, Дмитрія Донського, Байкальській, Маяковського, Васнєцова, бульвару Маршала Василевського…[7]). 17 лютого 2023 року петиція назбирала необхідну кількість підписів криворіжців до закінчення встановленого законом терміну — 3 місяці (до 25 лютого). Проте 24 лютого опівдні було оприлюднено рішення Криворізької міської ради, згідно з яким ініціативу містян відхилено. Того ж дня депутатка Криворізької міської ради від політичної партії "Сила людей" Наталія Шишка опублікувала допис у фейсбуці щодо згаданого голосування, наголошуючи на можливості упереджености й підкупности деяких своїх колег і колежанок. Зокрема в публікації указується на роль урядущої партії Кривого Рогу (станом на лютий 2023 року) — "Блок Вілкула "Українська перспектива"". Сама ж влада Кривого Рогу в листі до авторки петиції Людмили Харенко від 27.02.2023 року (як і до автора схожої петиції Володимира Жолобова, що розглядалася в той самий день) зазначила:
На сайті виконкому Криворізької міської ради тепер указано, що на пленарному засіданні ХХХVI сесії Криворізької міської ради VIII скликання петицію не підтримано (звернення Любові Горбачової)[7]. Примітки та джерела
Див. також
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
