Степанос Орбелян

Степанос Орбелян
Степанос Орбелян
вірм. Ստեփանոս Օրբելյան
Народився	близько 1250; гавар Цхук, Сюнікська провінція
Помер	1303
Поховання	У Нораванкській усипальниці князів Орбелянів
Національність	Вірменин
Діяльність	історик, богослов, поет, релігійний та політичний діяч, архієпископ.
Галузь	історія
Відомий завдяки	Автор «Історії області Сісакан»
Alma mater	Гладзорський університет
Посада	Митрополит Сюніке від 1287.
Рід	Орбеляни
Батько	князь князів Тарсаїч Орбелян
Брати, сестри	Q47399713?, Q13052101? і Q128153780?
	; ; ;

Степанос Орбелян (вірм. Ստեփանոս Օրբելյան) (близько 1250, Сюнікська провінція — 1303 ^[1]) — вірменський історик, богослов, поет, релігійний та політичний діяч, архієпископ. Один з найвидатніших релігійно-політичних діячів середньовічної Вірменії. Митрополит Сюніке від 1287. Автор «Історії області Сісакан».

Життєпис

Сучасні грузинські історики засвідчують, що Степанос Орбелян розповідає про своїх пращурів — представників грузинського роду Орбелі, які отримали багато вотчин від власників Картлі (Грузії), серед яких і укріплення Орбеті, тому стали з часом називати себе Орбулами, тобто Орбетськими, за традицією грузинського племені ^[2].

Його батьком був великий князь Сюніка атабек Тарсаїч Орбелян (?—1290), син засновника князівства сюнікських Орбелянів — Липарита. Батько правив у гаварі Цхук до 1273 року. Відомо, що мати його,— на ім'я Аруз хатун,— не була вірменкою, але була християнкою.

Був прийомним сином свого дядька князя Смбата, у якого виховувався. Завдяки святим отцям області Сісакан отримав гарну освіту. Грамоти та музики його навчав владика Айрапет, настоятель Татевського монастиря.

Степаноса відправили в монастир Нораванк, де він став псаломщиком, а потім дяком. Там він продовжив навчання і з вдячністю згадував ім'я засновника Гладзорського науково-навчального центру Нерсеса Мшеці (вірм. Ներսես Մշեցի). За рекомендацією цього видатного вченого-педагога Степанос постригся у монахи.

Родина

Старший брат Елікум, другий брат Джалал.

Твори

Завершив свою роботу у 1299 році.

Степанос Орбелян. Історія області Сісакан, Тифліс, 1910 (вірм. Ստեփանոս Օրբելյանը: Պատմություն Սիսական տարածք, Թբիլիսի, 1910)

Примітки

↑ Григорян Г. М. Очерки истории Сюника. IX—XV вв./ Отв. ред. X. А. Торосян, Б. А. Улубабян; АН АрмССР. Ин-т археологии и этнографии.— Ер.: Изд-во АН АрмССР, 1990.— С. 218.
↑ Давид Мусхелишвили. Из политических взаимоотношений средневековой Армении и Грузии.— Некоторые вопросы истории Грузии в армянской историографии. Сб. статей. /Под ред. Д. Мусхелишвили.— Тбилиси: Междунар. науч. центр христианских исследований. Комиссия по истории, археологии и этнологии национальной АН Грузии. Науч. центр по изучению и пропаганде истории, этнологии и религии, 2009.— С. 139.

Джерела

Некоторые вопросы истории Грузии в армянской историографии. Сб. статей. /Под ред. Д. Мусхелишвили.— Тбилиси: Междунар. науч. центр христианских исследований. Комиссия по истории, археологии и этнологии национальной АН Грузии. Науч. центр по изучению и пропаганде истории, этнологии и религии, 2009.— 498 с.
Степанос Орбелян — историк Сюника.— В кн.: Григорян Г. М. Очерки истории Сюника. IX—XV вв./ Отв. ред. X. А. Торосян, Б. А. Улубабян; АН АрмССР. Ин-т археологии и этнографии.— Ер.: Изд-во АН АрмССР, 1990.— 390 с., 31 л. ил.
Большая Советская Єнциклопедия. 3-е изд. Т. 25: Струнино — Тихорецк.— М.: Советская Єнциклопедия, 1976.— С. 510.