Степанченко Борис Миколайович

Борис Степанченко
Борис Степанченко;
Солдат
Загальна інформація
Народження	22 червня 1984; Самійлівка
Смерть	28 травня 2019 (34 роки); Попасна
Військова служба
Роки служби	2018—2019
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	54 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої під Попасною (з 2014);
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Бори́с Микола́йович Степа́нченко (22 червня 1984(19840622) — 28 травня 2019) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни^[1].

Життєпис

Народився 1984 року в селі Самійлівка (Олександрівський район, Донецька область). У Самійлівці закінчив середню школу; там прожив усе життя. Працював водієм у ДТЕК «Добропіллявугілля» на шахті «Новодонецькій».

30 липня 2018 року вступив на військову службу за контрактом; солдат, сапер 1-го відділення інженерно-саперного взводу 2-го батальйону 54-ї бригади. 10 листопада потрапив у зону боїв.

27 травня 2019-го військовики 54-ї бригади запустили безпілотник, терористи його збили. Саперна група вирушила на пошуки та під час перевірки мінно-вибухових загороджень батальйонного району оборони в районі міста Попасна зіткнулась з ДРГ. В ході бою Борис Степанченко зник, ворог втратив убитими 2 та відступив під прикриттям вогню з мінометів калібру 120 мм. Куля влучила Борису в печінку. Безпілотники допомогли відшукати тіло в «сірій зоні» на мінному полі; евакуйоване на тимчасово окуповану територію. Передача тіла відбулася 31 травня 2019 року.

Без Бориса лишилися батьки, сестра, дружина і двоє дітей^[2].

Нагороди та вшанування

Указом Президента України № 625/2019 від 23 серпня 2019 року за «особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[3]