Стефак Василь Федорович

Зовнішні відеофайли
Зовнішні відеофайли
	Коломию відвідав Василь Стефак на YouTube // Приватне підприємство Телерадіокомпанія НТК. — 2012. — 7 травня.

Василь Стефак
Василь Стефак
Василь Федорович Стефак
Народився	20 лютого 1942; Рунгури, Коломийський район, Станіславська область, Українська РСР, СРСР
Помер	25 вересня 2023 (81 рік); Львів, Україна
Поховання	Личаківський цвинтар
Громадянство	УРСР → Україна
Діяльність	письменник, перекладач
Alma mater	Львівський державний університет імені Івана Франка
Членство	Національна спілка письменників України
Нагороди	Літературна премія імені Ірини Вільде
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Василь Федорович Стефак (20 лютого 1942, с. Рунгури, нині Івано-Франківська область — 25 вересня 2023, м. Львів) — український письменник, перекладач. Член Національної спілки письменників України (1974)^[1]. Заслужений працівник культури України (2007).

Життєпис

Василь Стефак народився 20 лютого 1942 року в селі Рунгурах, нині Печеніжинської громади Коломийського району Івано-Франківської области України^[1].

Навчався у Вижницькому художньому училищі. Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка (1971). Працював у місцевій і молодіжній пресі; заступником начальника управління внутрішньої політики Львівської ОДА (1993—2002)^[1].

Помер 25 вересня 2023 року у Львові^[1]. Похований на 69 полі Личаківського цвинтаря.

Доробок

Автор публікацій в періодиці^[1].

Книги^[1]:

«Далекий птах» (1973);
«День» (1977);
«Хочу журавля» (1980);
«Що нового під сонцем» (1984);
«Весняна ворожба» (2002);
«Рунгури» (2002);
«По той бік ночі» (2006; 2008; номінувалася на Шевченківську премію^[2]; високо оцінена критиками^[3]);
«Барви високої долі» (2009);
«Примха посеред літа» (2012);
«Примови проти темряви» (2012)^[4]
«Бринза з примхами» (2012)^[5].

Твори перекладено білоруською, молдавською, литовською, грузинською, угорською, узбецькою та болгарською мовами^[1].

Українською мовою переклав повість Анатолія Приставкіна «Золота хмарина ночувала», роман Василя Гросмана «Життя і долі»^[6].

Нагороди

заслужений працівник культури України (20 серпня 2007) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, культурний розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення та з нагоди 16-ї річниці незалежності України^[7];
премія імені Ірини Вільде — за книгу прози «Примови проти темряви» (2012)^[8];
премія імені Богдана Лепкого^[1].

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и Відійшов у вічність український письменник, уродженець с. Рунґури на Коломийщині Василь Стефак. Дзеркало медіа. 26 вересня 2023.
↑ На здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2008 року. Україна молода. 4 січня 2008.
↑ Василь Стефак. Коломийська центральна районна бібліотека. 30 жовтня 2014.
↑ Примови проти темряви [Текст] : оповідання та новели / В. Ф. Стефак. — Львів : СПОЛОМ, 2012. — 264 с. : іл. — ISBN 978-966-665-649-3.
↑ Бринза з примхами [Текст] : коломийки, прибамбашки, а місцями навіть фрашки: на 70-річчя Василя Стефака / упоряд., кер. проекту С. Дикий, худ. С. Кустов
↑ Помер український письменник Василь Стефак. Leopolis.news. 26 вересня 2023.
↑ Указ Президента України від 20 серпня 2007 року № 715/2007 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня незалежності України»
↑ Літературна премія імені Ірини Вільде. Миколаївська обласна бібліотека для дiтей ім. В. Лягіна.

Джерела

Оксана Рижук (7 травня 2012). Василь Стефак репрезентував свою творчість. Коломийські Вісти/Коломия.
Баран, Є. Трудівник на письменницькій ниві // Літературна Україна. — 2012. — 1 берез. (№ 9). — С. 6.
Різник, Л. Правда верховинця // Дзвін. — 2012. — № 2. — С. 114—117.