Стефаник Семен Васильович

Стефаник Семен Васильович
Стефаник Семен Васильович
Народився	1 березня 1904; с. Стецева, Снятинський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія
Помер	15 березня 1981 (77 років); Львів, Українська РСР, СРСР
Поховання	Личаківський цвинтар
Країна	Австро-Угорщина; ЗУНР; УНР; Польська Республіка; СРСР
Національність	українець
Діяльність	адвокат, державний діяч, політик
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка
Науковий ступінь	кандидат юридичних наук (1953)
Знання мов	українська, латина, німецька, польська і російська
Заклад	ЛНУ ім. І. Франка і Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d] і директор музеюd
Партія	КПРС
Батько	Василь Стефаник
Брати, сестри	Стефаник Юрій Васильович
Автограф
Нагороди
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Стефаник Семен Васильович (1 березня 1904, село Стецева, Снятинський повіт, Королівство Галичини та Володимирії — 15 березня 1981, Львів) — державний діяч УРСР. Член Ревізійної комісії КПУ в 1956—1960 роках. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1960—1971 роках. Депутат Верховної Ради УРСР 7-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 2—6-го скликань.

Життєпис

Народився в родині відомого українського письменника Василя Стефаника. У 1923 році закінчив гімназію в місті Коломиї. З 1925 року навчався на правничому факультеті Львівського університету.

1930 року закінчив правничий факультет Львівського університету. У 1931—1936 роках — адвокат-практикант у місті Снятині Станіславського воєводства. У 1936 році склав адвокатський іспит. У 1936—1939 роках — адвокат-уповноважений Ревізійного союзу українських кооперативів у Львові.

У жовтні 1939 — липні 1941 року — завідувач юридичного бюро Львівської обласної спілки споживчої кооперації і уповноважений правління Спілки радянських письменників із захисту авторських прав.

Під час німецької окупації працював адвокатом, у 1944 році — науковий співробітник меморіального музею Василя Стефаника у селі Русові на Станіславщині. До листопада 1944 року — начальник обласного курортного управління Станіславського обласного відділу охорони здоров'я.

У листопаді 1944—1946 роках — старший викладач кримінального права Львівського університету.

У червні 1946 (затверджений в лютому 1947) — серпні 1953 року — заступник голови виконавчого комітету Львівської обласної ради депутатів трудящих.

Член ВКП(б) з 1949 року.

12 серпня 1953 — 17 лютого 1954 року — заступник голови Ради Міністрів Української РСР.

У лютому 1954 — січні 1963 року — голова виконавчого комітету Львівської обласної ради депутатів трудящих. У січні 1963 — грудні 1964 року — голови виконавчого комітету Львівської сільської обласної ради депутатів трудящих. У грудні 1964 — березні 1969 року — голова виконавчого комітету Львівської обласної ради депутатів трудящих.

З 1969 року — на пенсії.

У 1970 — березні 1981 року — директор Літературно-меморіального музею Івана Франка у Львові.

Похований на полі № 1 Личаківського цвинтаря.