Навесні 2014 року пішов добровольцем на схід України. Загинув 22 вересня 2014 року в бою з російськими збройними формуваннями біля Пісків у Ясинуватському районі під Донецьком під час мінометного обстрілу.
Похований у селі Топорівці.
Сім'я
Без Віктора лишились мама і троє братів.
брат Василь Стефурак — командир роти 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу, повернувся в Україну з полону 31 січня 2024 року. У лютому 2015 року поранений під час виходу з Дебальцевого. Після лікування вступив до Академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, а по закінченні — повернувся на війну у званні старшого лейтенанта[1]
батько Степан — воював у складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» з 25 вересня 2015 року після загибелі сина[1]
30 жовтня 2014 року в Тернопільському національному технічному університеті відкрили пам'ятну дошку на аудиторії, яка тепер має назву «Аудиторія імені Степана Стефурака».
9 січня 2015 року в рідних Топорівцях на Івано-Франківщині відкрили меморіальну дошку.[5]
13 жовтня 2015 на фасаді Тернопільського національного технічного університету відкрили меморіальну дошку.[6]
24 вересня 2014 року Володимир Ухач присвятив вірша Степанові Стефураку[7].
У жовтні 2018 року в ТНТУ відкрили аудиторію імені Степана Стефурака[8].