Назви лісів та урочищ: Мальцево, Дубовий, Борисівка, Чотири Кіпці, Поруби, Ратиці, Берізник, Березина, Корнівка, Іванівка, Красник. Невелике узвишшя в межах села — гора Ратунда. Мішані ліси займають 423 га[6].
Через село протікає р. Лючка, в яку впадають потоки: Тиноса, Терновець, Красник, Тікачка, Ласканівка, Середній потік, Млинівка, Ріпне, Солонець, Колодний, Ровень, Плещітка.
Панорама села Стопчатів. Вид з дорожнього підйому над селом Уторопи
Історія села
Село засноване у 1416 році (за іншими даними 1515 році). У податковому реєстрі 1515 року документується піп (отже, уже тоді була церква), млин і 6 ланів (близько 150 га) оброблюваної землі та ще 3 лани тимчасово вільної[7]. 1610 року село придбав у Влодка Мацей Яблоновський (королівський ротмістр)[8].
Протягом 1934—1937 років за сприяння о. Корнелія Бахталовського та Петра Боднарука в селі збудований будинок католицького Народного дому. Будівля згоріла під час другої світової війни[9].
У 1940-х роках у повстанській боротьбі проти радянського режиму брали участь 40 стопчатівців. За даними облуправління МДБ, у 1949 році у Яблунівському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Космач та Стопчатів[11]. 250 стопчатівців зазнали репресій за підтримку цієї боротьби. 1 серпня 1953 року 200 енкаведистів оточили хату, у якій були референт СБ Коломийського надрайонного проводу «Марко» (Степан Козьмин), районний провідник «Градок» (Дмитро Гриблюк), 17-літній повстанець «Галайда» (Іван Дронюк). Повстанці загинули як герої, «Галайда» зумів ножем смертельно поранити старшого лейтенанта Чорноусова, який керував операцією. 28 вересня 2003 року повстанців урочисто перепоховали в селищі Печеніжині Коломийського району[12].
1946 року збудований сільський будинок культури, нині — Народний дім[6].
Храмові свята в селі: 27 жовтня (Преподобної Параскевії) та 19 грудня (Миколая Чудотворця).
У червні 2025 року у селі спалахнув скандал через поховання воїна 77-го окремого батальйону Романа Гундерука. Директорка місцевого ліцею Ольга Романюк погрожувала вдові[13].
У селі розташований готель «Фільварок», що складається з двох будинків — двоповерхового готелю на 6 номерів та котеджу «Стара хата». На першому поверсі готелю розташований кафе-бар та окремий бенкетний зал на 250 місць[15].
Від 1975 року працює місцева середня школа, початкова школа на 16 учнів початкових класів, розташована на присілку Борисівка. Працює Народний дім, який має кіноустановку. Тут працюють колективи: літературний театр, молодіжний, драматичний, дитячий гурток «Соколята», дві вокальних групи. Поряд від 1950-х років в окремому будинку розташована місцева бібліотека. Також в селі діють два медпункти, чотири крамниці та майстерня з пошиття одягу[6].
Пам'ятки історії та культури
Залишки поселення бронзової доби.
Руїни замку в урочищі Фабрика.
Церква святої Параскевії.
Церква святої Миколая.
Пам'ятний хрест на честь скасування панщини.
Могила січового стрільця Юрія Мельника з написом: «Тут спочиває комендант 2-ї Коломийської сотні імені гетьмана І. Мазепи четар Юрко Мельник. Загинув за волю України у 1919 році під Рава-Руською на 30-му році життя. Вічна йому пам'ять».
Братська могила воїнів радянської армії та пам'ятник землякам, які загинули під час другої світової війни (1974 р., скульптор І. Андрійканич);
Корнелій Бахталовський (2 жовтня1892 — 24 листопада1948) — священик, громадський діяч. Активіст осередку товариства «Просвіта» та організатор читальні релігійного товариства «Скала» у Стопчатові[9].
Василь Бейсюк — єрентій місцевої церкви, організатор драматичного гуртка.
Петро Боднарук — будівничий Народного дому (1936—1937).
↑ абПрогноз погоди в селі Стопчатів. weather.in.ua. Погода в Україні. Процитовано 8 жовтня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑ абВідстані до села Стопчатів. della.com.ua. Процитовано 8 жовтня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — S. 173. (пол.)
↑Інформація про готель. karpaty.info. Процитовано 8 жовтня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
Павличко Дмитро. Вірш «Стопчатів». poetryclub.com.ua. Клуб поезії. Процитовано 8 жовтня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)