Строгановська школа іконопису

Строгановська школа іконопису (Строгановська школа живопису, «строгановські малюнки»; рос. Строгановская школа иконописи, «строгановские письма») — давньоруська школа іконопису, що була заснована наприкінці XVI століття родиною Строганових.

Школа іконопису була започаткована родом Строганових, заможними купцями соляної промисловості за часів Московського царства^[1]. Строгановский напрямок в іконопису сформований в кращих традиціях живописних шкіл Москви й Новгорода. Найбільший розвиток припадає на 80—90-ті роки XVI століття і 20-ті роки XVII століття. У середині XVII століття іконна справа Строганових припиняється.

Строганови запрошували найкращих майстрів іконопису Москви. У школі було запроваджено поділ праці між іконописцями вузької спеціалізації: «личник», «доличник», майстер «палатного малюнку» тощо. Уперше в історії давньоруського живопису художники передавали красу й поетичність пейзажу на тлі багатьох ікон. Іконописці зображували пейзажні краєвиди лісових галявин і пагорбів з деревами, травами, квітами, тваринами й птахами.

Для Строгановської школи в смутні часи була характерна відсутність яскравих і світлих кольорів, в іконах переважали похмурі відтінки й зображення Святих, таких як Сергій Радонезький, Борис і Гліб тощо. Розвиток міжнародних зв'язків Московського царства сприяв розширенню тематики іконопису, поступово втрачаючи попередні канони й набуваючи більш світського характеру.

Для строгановського напряму іконопису характерні невеликі за форматом ікони з ретельно виписаними деталями, стилізованими формами й вишуканим колоритом з активним застосуванням золота. Деяких своїх іконописців Строганови відправляли на навчання за кордон, про що свідчать більш світське об’ємне трактування форми й деякі деталі одягу, архітектури, що явно видає знайомство з іншим художнім досвідом. Ці ікони були свого часу найбільш шановані серед перших російських колекціонерів іконопису XIX ст. Традиції строгановського живопису лягли в основу унікальних іконописних промислів у селах центральної Росії в більш пізній час: Палех, Мстьора й Холуй.

• відточений малюнок і лінії
• ретельна обробка деталей
• багатство орнаменту
• сяючи фарби
• багатофігурні композиції
• пейзажні панорами

• Симон Ушаков — художник й очільник Збройової палати, представник Строгановської школи. Писав портрети митрополитів і членів царської родини.
• Гурій Нікітін — відомий художник другої половини XVII ст., народився в Костромі, очолював іконописну артіль в Ярославлі. Розписав Церкву Іллі Пророка в Ярославлі (1680).
• Прокопій Чирін
• Микифор, Назарій, Федір і Істома Савіни
• Степан Ареф'єв
• Омелян Москвітин

• Ікона «Микита-воїн» Прокопія Чиріна (1593, зберігається в Державній Третьяковській галереї)^[2]
• Ікона «Іван Хреститель — ангел пустелі» (20—30-ті роки XVII століття, зберігається в Державній Третьяковській Галереї)
• Ікона «Архангел Михаїл» (1676)
• «Вітчизна». Автор Микіфор Савін (кін. XVI—поч. XVII ст.)
• «Бачення Іоанна Лествичника» (1-ша пол. XVI ст.)
• «Церква войовнича» (1550)
• Ікона «Спас нерукотворний». Автор С.Ушаков
• Ікона «Богоматір Володимирська» чи «Насадження древа Держави Російської». Автор С. Ушаков (1668)
• Картина «Воєвода Скопін-Шуйський». Автор С. Ушаков
• Ікона «Богородиця Володимирська» — належала родині останнього гетьмана України Павла Скоропадського^[3]

• Іконопис
• Годуновська школа іконопису
• Строганови

1. ↑ П. Муратов. СТРОГАНОВСКАЯ ШКОЛА. /История русского искусства. И. Э. Грабарь/. nesusvet.narod.ru. Архів оригіналу за 12 березня 2020. Процитовано 30 березня 2020.
2. ↑ Микита Воїн – Прокопій Іванович Чиріно. jyvopys.com (амер.). Архів оригіналу за 7 листопада 2019. Процитовано 31 березня 2020.
3. ↑ В Україну повернули реліквію родини Скоропадських. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 30 березня 2020.

• История русского искусства: в 3 т.: Т. 1: Искусство X — первой половины XIX века. — 3-е изд., испр. и доп. — М.: Изобраз. искусство, 1991. — 508 с ISBN 5-85200-124-4
• Косушкин В. Ф. Реставрация икон в иконостасе Рождественской (Строгановской) церкви в Нижнем Новгороде. (Журнал «Нижегородский музей»)
• Муратов П. П. Строгановская школа [Архівовано 12 березня 2020 у Wayback Machine.] // История русского искусства. — М., 1913. — Т. 6/1: Живопись. Допетровская эпоха. — С. 347—378. — 538 с.
• Бусева-Давыдова И. Л. Русское церковное искусство. Х—ХХ вв.: II. Русская церковная живопись. Х—ХХ вв. // Православная энциклопедия / Под ред. Патриарха Московского и всея Руси Алексия II. — М..: Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2000. — Т. 0 (специальный). — С. 537—558. — 656 с. — 40 000 экз. — ISBN 5-89572-005-6.
• Власов В. Г.. Строгановская (Строгоновская) школа живописи и ремесел // Власов В. Г. Новый энциклопедический словарь изобразительного искусства. В 10 т. — СПб.: Азбука-Классика. — Т. IX, 2008. — С. 308-310
• Дмитриев Ю. Н. Строгановская школа живописи. В кн.: История русского искусства. Т. 3. М., 1955.

• Строганівська школа живопису [Архівовано 1 лютого 2017 у Wayback Machine.]
• Іпатіївський монастир за Годунових
• Прокопій Чиріно на сайті «Російський живопис» [Архівовано 27 травня 2015 у Wayback Machine.]