Ковганка — дерев'яна ступка з груші, яка досі використовується в козацькій родині Заволових з кутка Спащина в Носівці з початку 1900-х виключно для товчення сала з цибулею або часникомСтупка із бронзиСтупа ножна. Гадяцький історико-краєзнавчий музей
Попередником ступи була неолітична зернотертка. Найдавнішими ступами є так звані скельні ступи[en] — циліндричні заглибини на скелястій поверхні.
Сучасні ступки виготовляють з металу, дерева, каменю.
Ковганка (салотовка) — невелика дерев'яна ступка для приготування товченого часнику чи цибулі, заправки з товченого сала для борщу та юшок. У ковганці товкли рибу чи м'ясо на товченики, подрібнювали печінку. У народі жартували: «Ковганка—салу переводчиця».[8]
У гірництві ступки застосовують при підготовці лабораторних проб руд, вугілля тощо до аналізу.
Ножна ступа
Ножна ступа складалася з горизонтального масивного обапола, а частіше з обрубаного кореня дерева з видовбаною в ньому заглибиною (ємою, ямою), до якої прикріплені паралельні бруси (підвалини), споряджені на протилежних кінцях підставками (лабками) і з'єднані поперечиною (попругою). На підвалинах лежить вал, до якого прикріплений важіль товкача (клюпач). Дно ями могло зміцнюватися залізним листом — капою[9]. У яму-ступу входить товстий міцний товкач (клюпа), прикріплений до кінця клюпача, на другому кінці якого, що знаходився під попругою, спиралася нога того, хто товче. Під час роботи робітник тримався руками за П-подібну підставку (ручник), закріплену на підвалинах[10].
Дещо іншу будову мала прохідна ступа. По обох боках колоди-ступи замість горизонтальних підвалин кріпились два вертикальні стовпи, з'єднаних нагорі та посередині двома товстими дошками (вишнім і нижнім прави́лами, вишнім і нижнім раменами); разом стовпи й правила називалися єрем («ярмо»). У правилах пророблено отвори, через які проходить чоторигранний товкач (макогін), що має у верхній частині потовщення (голову), а нижньою, оббитою залізом, уходить у заглибину. Унизу товкача є кілочок (клюк), до нього прив'язаний шнур, який іде догори, проходить через блок на верхньому правилі і спускається донизу, де кріпиться до педалі (ступатня), закріпленої в основі (підножях) з підставками (лабками)[10].
У Бразилії використовувався молольний пристрій, у якому товкач у ступі приводив у рух хитний важіль, який гойдався від потоку води, що падав на протилежний кінець з лотоків. Цей прилад відомий як «монжоло»[11].
Мовні звороти
Дурний як ступа — про розумово обмежену, тупу людину
І в ступі не влучити — про людину, яку не можна піймати на брехні, на якомусь учинку
Носитися, як дурень з ступою — приділяти велику увагу тому, що її не варте
Товкти воду в ступі — робити що-небудь марно
Інше
Ковганка з товкачемМортира — тип гармати для ведення навісного вогню, назва якої походить від нід.mortier — «ступка». Слово «мущир» має те ж саме походження: від пол.mażdzierz або угор.mozsár, похідних від лат.mortarium[12].
Ступка (стопка, толпка, топка) — одиниця виміру солі, поширена в Лівобережній Україні, Правобережній Україні та в Польщі в 14—18 ст. Назва походить від назви грудки солі, формованої в процесі солеваріння[13].
І ступи, в яких формують тиглі, бувають двох родів – менші та більші. У менших фо-рмують тиглі, в яких срібло або золото відокремлюють від свинцю, що їх увібрав, а у великих – капелі, в яких срібло відокремлюють від міді та свинцю. Обидва роди ступок вигото-вляються з міді й не мають дна для того, щоб з них легко можна було витягувати готові тиглі.
↑Артюх Л. Ф.Коментарі до тексту: Ковганка (салотовка) // Клиновецька З. Страви й напитки на Україні / Вид. репр. З вид.: Київ-Львів, 1913 р. — Київ: Час, 1991. — С. 184.
