Стяччато (італ.Stiacciato) — це техніка, яка дозволяє митцеві створити заглиблену або рельєфну скульптуру з різьбленням лише на міліметри[1]. Щоб створити ілюзію більшої глибини, товщина поступово зменшується від переднього плану до заднього. Певним чином це більше схоже на 2D-зображення, ніж на 3D-скульптуру, тож рельєф може використовувати перспективу. Вазарі писав про техніку так:
Третій тип називається барельєфом і рельєфом-«стяччато», які не містять нічого, крім промальовування фігури вм’ятинами та рельєфом «стяччато». Вони бувають дуже складні, якщо використовується багато малюнків і задумів, тому що цим речам важко надати витонченості завдяки любові режиму до контурів. І Донато [тобто Донателло] працював найкраще з усіх скульпторів у цьому жанрі, з мистецтвом, малюнком і вигадкою. Ми бачимо багато такого плану [скульптури у формі] високофігурних стародавніх аретинських ваз, масок та інших стародавніх творів; і так само в стародавніх камеях і в бронзових карбованих конусах для медалей і монет
Оригінальний текст (англ.)
[The third types are called bas- and stiacciati-relief, which have nothing in them but drawing the figure with dents and schiacciato relief. They are very difficult if there is a large amount of drawing and invention involved, because it is hard to give these things grace thanks to the mode's love of contours. And Donato [ie Donatello] worked best of all sculptors in this genre, with art, drawing and invention. We see many of this kind [of sculpture in the form of] highly-figured ancient Aretine vases, masks and other ancient works; and similarly in ancient cameos and in bronze-stamping cones for medals and coins] Помилка: {{Lang}}: текст вже має курсивний шрифт (допомога)
